Поїздка по країні з туристичною групою, звичайно має свої принадності. Але не менш захоплююче може виявитися самостійне знайомство з містом, його вдачами й звичаями.

«Буду сам собі екскурсоводом» — так вирішив наш автор, відправляючись у Нью-Йорк — «місто Великого Яблука». Його спостереження й ради, можливо, виявляться корисними тим, хто воліє подорожувати подібним образом

Колеса краще мати свої

Звичайно по прильоті в аеропорт Кеннеді вам «шльопають» у паспорті строк перебування в США — шість місяців. Навіть якщо ви пояснюєте, що пробудете в країні не більше трьох-чотирьох тижнів. Цей аванс породжує неясні, але приємні думки про якісь необмежені можливості...

Мало хто знає, що від аеропорту до найближчої станції сабвея (метро) курсує безкоштовний автобус. І якщо ваші речі вміщаються у вас у руках, поїздка в місто обійдеться в 1,5 долара — вартість жетона-токена.

Варто купити газету «Нове російське слово». Правда її, як правило, продають лише в районах, де живе багато російськомовних. Їх три: Брайтон-Бичі, та й взагалі чи ледве не пол-бруклина; ледве менше район у Квинсе, і сама стара й престижна колонія розташовується у верхньому Манхэттене — у районі 180 — 190-й вулиць. Втім, цей розподіл досить умовно, оскільки росіяни зараз живуть практично всюди.

У газеті є все. Якщо ви привезли мотрійки на продаж, ви знайдете адреси підходящих магазинів або телефони приватних осіб. Якщо вам готель не по кишені — вам запропонують ліжко-місце ценою в 10 доларів за ніч. Готель у Манхэттене, у районі двадцятих вулиць, можна зняти, починаючи з 15 баксов всутки.

Якщо ви приїхали на місяць і більше й вирішили заощаджувати кожний цент, краще зняти кімнату або квартиру. Найдешевші апартаменти — у Джерсі^-Сіті. Це вже інший штат — Нью^-Джерсі, хоча по відстані недалеко — усього лише переїхати через ріку Гудзон. Правда, платити в одну сторону на тім же сабвее прийде на долар більше.

У газеті ви знайдете й найближчу до місця вашого поселення контору по найманню або продажу автомобілів. Хто ж у Нью-Йорку не має коліс? Місто виглядає зовсім іншим, коли пересаджуєшся у величезні, американського стандарту, авто. Оренда звичайної машини в Нью-Йорку коштує 25-100 доларів у день. Це включає страховку, тобто ви спокійно можете свій автомобіль бити. Втім, краще цього не робити, тому що «все може бути» при американській системі адвокатів

Права, отримані в СНД, у США не дійсні. Треба перездати. Це можна зробити на своїй машині або машині приятеля (щоб не платити зайві 25-50 доларів за машину, спеціально для цього призначену). Одержання нового водійського посвідчення коштує приблизно 100 доларів. Правила, як і в нас, здаються на автоматі, причому листки з питаннями в Манхэттене можна попросити з росіянином перекладом

Втім, можна сідати за кермо й зі старими, ще радянського зразка, правами. А якщо ви зможете «уболтать» остановившего вас копа, можна їздити взагалі без прав — «мов, забув будинку, разом з усіма документами на автомобіль». Він перевірить по комп'ютері — і якщо виявиться, що ваша машина «чиста» і у викраденні не значиться, — відпустить вас із миром, навіть не виписавши «тикет» (штраф).

Практично всі американські машини постачені сервоприводом (підсилювачем рулячи) і автоматичною або напівавтоматичною коробкою швидкостей. Так що, якщо ви звикли до класичної схеми керування автомобілем, відчуття, начебто ви перший раз сіли за кермо, напевно з'явиться. Замість звичних трьох педалей тут дві, що дуже подобається дамам і досить зручно в міські пробках

Самий більший головний біль жителів Нью-Йорка — паркування особистого транспорту. Можна кілька разів об'їхати квартал і, нарешті, поставити машину у двох милях від потрібного вам місця. Російський житель ніколи б не ризикнув втиснути свій «жигуленок» у щілину, у яку американець, безцеремонно розштовхуючи сусідів бамперами, ставить «шевроле» або «б'юіка».

Багато хто з тих, хто живе у Квинсе або Бруклине, а працює в Манхэттене, воліють доїжджати на автомобілі тільки до найближчої станції сабвея й по місту пересуватися за допомогою метро.

Припустимо, що ви вже вільно качаєтеся по Манхэттену, де дуже багато вулиць із однобічним рухом. І купили собі за чотири^-чотирьох-три-чотири тисяч доларів старий «шевроле» — скажемо, 1980 року випуску — у внушающей довіри добропорядної, стопроцентно американської літньої пари. Це майже вічна машина. Недарма у свій час її облюбували поліцейські й таксисти. Більше надійного металу й движка (плюс простота в обслуговуванні й водінні) Америка, по-моєму, ще не бачила

«Якусь» машину в Нью-Йорку ви зможете купити й за чисто символічну плату в п'ятдесят баксов. При цьому вона, як не дивно, буде більш-менш пристойно їздити й виглядати. Але на таку машину ви навряд чи зможете одержати дешевий «иншюренс» — щось типу нашого техогляду плюс страховка, без яких вас, по ідеї, повинні штрафувати на кожному куті. Однак я знав людей, які по році їздили на таких колимагах і, у випадку пояснення з дорожньою поліцією, показували якісь папірці, з яких виявлялося, що ім'ярек тільки купив це авто й саме їде ставити його на облік, тобто одержувати «иншюренс».

З поліцейськими краще поводитися коректно. Як правило, їх дуже важко вивести із себе, і на дрібні порушення закону американські «гаишники» звичайно дивляться досить поблажливо. Але коштує вам почати з ними сперечатися й качати права... У секунду ви виявитеся в наручниках і дуже незабаром — у ділянці. Не дай вам Бог виявитися переслідуваним коповской машиною й при цьому не відразу зупинитися. Якщо це трапилося й ви, нарешті, з'їхали на узбіччя — покладете руки на кермо й чекайте, коли до вас підійде поліцейський. Цілком імовірно, що пушка в нього буде вже не в кобурі. Не здумайте бігти до полісмена назустріч, як це прийнято в нас. Він не зрозуміє й може навіть вистрілити. Також не рекомендується в пошуках документів лізти в «бардачок». Полісмен напевно подумає, що саме там ви тримаєте зброю... Штрафи, як правило, коливаються від сорока до ста доларів. Бак же гарного бензину коштує в місті Великого Яблука приблизно 15 доларів, що виходить дешевше, ніж заправитися, скажемо, Вмоскве.