| Мнгновения швейцарського літа |
|
|
|
|
Кожна країна зустрічає приїжджого легендою. Так було й із мною: я почув її, тільки-но ступивши на вулиці Берна, столиці Швейцарії ...Коли Господь Бог розподіляв багатства земних надр, йому не вистачило їх для маленької країни в центрі Європи. І щоб виправити цю несправедливість. Бог дав їй сніжні гори, водоспади й привітні долини із синіми озерами. А все інше вже створили люди, перетворивши свою Швейцарію у втілення божественної мудрості «Може бути, з тих далеких міфічних часів жителі цієї країни й поклоняються воді?» — думав я, намотуючи кілометри доріг по країні й бродячи по затишних вуличках Берна, Женеви, Веве, Лозанни, Люцерни, Цюріха, Интерлакена... Тут немає жодного міста й містечка, де камінь будинків і соборів не пожвавлювали б струмені фонтанів — будь те розсип бризів або могутній стовп, спрямований з вод Женевського озера нагору, на висоту близько 150 метрів, — до хмар, до вітру, у царство духу Краса цієї землі і її міст, спокій, яким вона тебе обдаровує, відкритість країни і її людей до людини приїжджому — мимоволі наводять на думку про божественний дарунок, про правдивість давньої легенди. Скільки разів під час короткої подорожі по Швейцарії я повторював про себе: «Зупинися, мить...» И намагався його зупинити... 1. На набережній женевського озера 3. У женевському парку Бастіонів 5. Монтре. Пальми тут ростуть не тільки вкадках. 7. Лозанна. Скульптура-фонтан перед входом в Олімпійський музей. 9. Замок Шильон. В XVI столітті тут був заточений швейцарський гуманіст Франсуа Бонивар, що став прототипом героя поеми Байрона «Шильонский в'язень». 10. Цюріх. У старому місті є квартал, що місцеві жителі називають «гарячим». Тут, на тихих вуличках, у барах, завжди багато аматорів пива. 12,13. Интерлакен — місто для відпочинку. Тут, як, втім, і в інших швейцарських городках, тротуари пылесосят... |
| « Пред. | След. » |
|---|




