Матеріали рубрики готуються редакцією «Навколо світу» разом із Центром Всесвітньої спадщини в Парижі, постійним представництвом РФ при ЮНЕСКО й Комісією Російської Федерації по справах ЮНЕСКО МЗС РФ.

Сукхотой — одне з п'яти значних історичних місць країни — перетворений за рішенням уряду Таїланду в Національний археологічний заповідник. Тут, також як і в Кампхенгпхете, Сатчаналае, Чиангсене й Аюттхае, ведуться реставраційні роботи, очищаються від заростей пам'ятники древнього зодчество
Місто лежить у підніжжя пагорбів у долині ріки Їм, на півночі Таїланду. Тут перебуває більше п'ятдесяти храмів. Будівництво їх було почато в XIII столітті. Найбільший храм — Маху Тат — нараховує 189 архітектурних споруджень
Майже століття Сукхотай був столицею країни. Саме в цей період і сформувалася тайська національна школа скульптури
Сукхотай був включений у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1987 році

У Сукхотай ми приїхали ввечері, але навіть у темряві виднілися величезні статуї Будди. Сьогодні тут відзначали чергове буддійське свято

При хиткому світлі тисяч свіч і масляних ламп у священному місті зібралися сотні людей у святкових одягах. Їх оточували храми, схожі на декорації, що мерехтять позолоттю, різьбленням, скульптурними прикрасами. У храмах сиділи, стояли й лежали незліченні скульптури Будди й інших божеств. Охорону храмів несли фантастичні істоти — чи те звірі, чи те птаха, чи те люди або демони... Все непонятно, театрально, незвично. Картину доповнювали ритмічні звуки гонгів, барабанів, флейт. Від повітря, просоченого ароматами тропічних квітів і паруючих запашних паличок, приємно кружлялася голова. Ті, що зібралися поводилися по-різному. Одні сиділи в повній нерухомості в молитовній позі. Інші, дотримуючись древнього ритуалу, ретельно поливали статуї водою, щоб остудити тіла своїх богів після тропічної спеки. Треті, зібравшись групою, слухали речитативу буддійського ченця. Багато хто просто гуляли, дивлячись на барвисті картини свята. Дехто вечеряв із друзями, сидячи на принесеній із собою циновці. А були й такі, хто солодко спав, не обертаючи уваги на святкову суєту

Європеєць, що вперше потрапив у буддійський храм, особливо під час якої-небудь церемонії, іде враженим, але так і не постигли таємницю Сходу

План Сукхотая

1. Руїни міських воріт
2. Національний музеї
3. Руїни древніх дамб і водоймищ
4. Хром Мохо Той
5. Храм Сри Совою
6. Храм Сри Чум

...Літопису свідчать, що до моменту сходження на престол Рами Камхенга (1275 — 1318) Сукхотай перетворився в могутню країну, що простиралася від ріки Меконг до Малаккского півострова

«...Тим, хто приїжджає до Рами Камхенгу на слонах, щоб віддати свою землю під його заступництво, він надає допомогу й підтримку. Тим, хто приходить до нього, не маючи ні слонів, ні коней, ні слуг, ні дружин, ні золота, ні срібла, він дає всі, і вони поводяться як у рідній країні», — говорить перша тайський напис, що дійшло до нас, що датується 1 300 роком

Цей текст, вибитий на кам'яній плиті, установлений у пальмовому гаї, де більше семи століть назад відбувалися релігійні церемонії. Довгий час він був нікому не відомий. Тільки через шість століть, випадково виявивши плиту, нащадки відкрили, що невелике містечко Сукхотай ніколи був столицею величезної держави

Сьогодні в древньому Сукхотае ніхто не живе. Лише безмовно коштують серед пагод і храмів статуї Будди й величезних кам'яних слонів. Старий Сукхотай оточений кріпосною стіною й трьома кільцями земляного вала, між якими збереглися рови сводой.

Зі східної сторони Сукхотая перебуває величний храм Маху Тат, обнесений цегельною стіною. На його цоколі висічена добре збережена скульптурна композиція із зображенням фігур учнів і послідовників Будди, слонів, демонів і ангелів, що сидять на спинах левів. Храм має подібність зі ступою

Неподалік — інший храм, що заріс фіолетовими бугенвилиями. У ньому зберігся зал прийомів короля Рами Камхенга. У центрі його висить великий дзвін. Відповідно до легенди, будь-який городянин, що вирішив подати скаргу королеві, міг прийти сюди й ударити в дзвін. Почувши дзенькіт, король виходив на зустріч спосетителем.

Уже кілька годин ми подорожуємо по древньому місту. Всі частіше зустрічаються напівзруйновані пагоди, що заростають чагарниками й травами. Багато палаців і храми обростили білястими мохами, всі вже стають рови, прориті уздовж кріпаків валів, через які перекинуті мости зі зводами, що обвалилися

Раптово серед цього буйного зеленого царства виникає храм Сри Чум. У ньому перебуває цегельна статуя «Крокуючого Будди» висотою 11 метрів. У товщі триметрових стін храму проходять сходи, що ведуть до вікон, з яких можна майже впритул бачити голову Будди. Але головне — відчувається магічна сила. Мимоволі хочеться стиснутися, зігнутися перед такою величчю. Що це: містика або талант древніх зодчих?

Нагорі сходи перекриті кам'яними блоками з висіченими на них сценами, традиційними для тайського образотворчого мистецтва
Зображення Будди періоду Сукхотай відрізняються від більше ранніх вузькою виразною особою; стилізована в кам'яній скульптурі зачіска переходить у ковпак з декількома рядами впорядкування розташованих завитків

...Як і скрізь на Сході, сутінки наступили миттєво. Ще хвилину назад ми любувалися древніми скульптурами перед входом у храм Сара Сери, і от уже із працею розрізняємо один одного. Доводиться прощатися із Сукхотаем,містом, що по праву вважається батьківщиною тайської цивілізації. Саме тут був уведений у вживання алфавіт, виданий королем Рамою Камхенгом в 1283 році. У часи Сукхотая в країні поширилася цейлонська школа буддизму — хинаяна. Тут королем Літієм була створена «Історія трьох мирів», що зробила великий вплив на тайську літературу. У древніх будівлях Сукхотая знайдені історичні хроніки, укази, відомості по медицині й астрономії, висічені на кам'яні плитах

По дорозі назад наш гид-таец із болем помітив:
— Але ж Сукхотай умирає, повільно, але вмирає. Наша природа руйнує храми й статуї
Однак той факт, що цей рідкий пам'ятник тайської культури внесений у список Всесвітньої спадщини, народжує надію...