Матеріали рубрики готуються разом із Центром Всесвітньої спадщини в Парижі, постійним представництвом РФ при ЮНЕСКО й Комісією Російської федерації по справах ЮНЕСКО МЗС РФ

Усього в напівгодині їзди від задушливого й метушливого Потсдама існує інший, особливий мир — Сан-Суси.
Більше двохсот років тому Фрідріх II, що утомився від численних війн, наказав побудувати літню резиденцію, де він міг би проводити час у тиші. «Сан-Суси», що означає «без клопоту», найбільше точно відбивало бажання короля, тому палац і одержав це назва
Древні липи, дуби, червоні каштани оточують палац, що згодом історики назвали «шедевром потсдамского рококо».

Тільки щасливі або дуже закохані люди могли створити таке. Витончені вакханки зустрічають вас у самого палацу. На великому куполі начебто завмерли в танці скульптури, що втілили чотири стихії — Вогонь, Воду, Землю й Повітря
На самому верху ширяють Венера й Меркурій, і здається, вони все разом оживуть, закрутять вас, а потім поведуть в ажурні зелені альтанки, щоб ви змогли спокійно міркувати й згадувати...

Півтора сторіччя назад в одній з таких альтанок сидів великий Вольтер, коли зупинявся погостювати в палаці. Можливо, тут дозрівав задум його філософських повістей «Кандид» і «Простодушний».
По тихих алеях Сан-Суси можна ходити годинниками, адже вони продумувалися кращими майстрами паркової справи. Всі по-німецькому акуратно, жоден листик не росте всупереч побратимам

Начебто нізвідки виникає Китайський чайний будиночок — мініатюрний, як порцелянова статуетка
...Далекий Схід, що так захопив Європу сторіччя назад, з'являється розмаїтістю образів. Білий дах у вигляді намету, а над куполом під парасолькою сидить усміхнений китайський мандарин
Так і хочеться його поприветствовать. Позолочені скульптурні групи повідають про побут і традиції далекого китайського народу

И знову в шлях по Сан-Суси. Навіть не віриться, що наприкінці XVII століття тут була сумовита піщана рівнина
Рідкі дерева привозили сюди з різних дивовижних країн. Всі разом вони тут прекрасно уживаются.

Парк так хитромудро спланований, що на площі в 200 гектарів всі палаци й будинки відразу не видно. Їх немов хтось уміло підносить вам у самий несподіваний момент, і подив триває нескінченно.
Пройшовши по дубовій алеї в глибину Сан-Суси, знову зупиняєшся в здивуванні: у який я країні? Невже це Версаль? Або Петергоф?
Вчасно згадуєш: Фрідріх II був не менш марнолюбним, чим король Франції Людовик XIV або Петро Великий

Після семирічної війни Фрідріх II побудував Новий палац. Колосальна будова відразу не охопити поглядом. Звідкись доноситься добре поставлений, зичний голос екскурсовода: «Новий палац має довжину 213 метрів, 322 вікна, 230 пілонів, 428 скульптур. До парку палац звернений більшими вікнами залу, обробленого рідким по красі окам'янілим деревом і напівкоштовними каменями».

Слухаєш ці тризначні числа, бачиш на куполі три грації, що тримають корону, і розумієш: «Тут хочеться жити без клопоту, адже це Сан-Суси».
У Новому палаці проводилися пишні прийоми, після яких гостей звичайно вели відпочивати в просторі приміщення Оранжереї, що розташувалася неподалік від штучного озера. Нерідко сюди приїжджав російський цар Микола I із царицею — сестрою Фрідріха II.

Напевно, по ранках вони ходили в римські купальні, зроблені по зразках флорентійських майстрів. А вечорами збиралися в південному крилі Нового палацу, де й донині перебуває театр, побудований по подобі античного. Здається, варто тільки сісти в одне із цих крісел, і зазвучить музика Фелікса Мендельсона Бартольди, написана для п'єси Шекспіра «Сон у літню ніч». Більше двох сторіч назад тут відбулася її прем'єра

Проходять роки, складаючись у сторіччя. Сан-Суси не втратив такий необхідної за всіх часів зв'язку природи й мистецтва. Він — надбання культури всього людства. І тому проблеми, що виникають із охороною цього парку-палацу, турбують не тільки уряд Німеччини. Сьогодні буває нелегко погодити старі традиції з вимогами сучасного планування бурхливо, що розвивається міста

Як зробити так, щоб не постраждав унікальний комплекс, якщо забудова Потсдама впритул підійде до його границь? Фахівці з різних країн миру намагаються вирішити це завдання