Матеріали рубрики готуються журналом «Навколо світу» разом із Центром Всесвітньої спадщини в Парижі й Комісією Російської Федерації по справах ЮНЕСКО МЗС РФ

Версаль... Від Парижа до резиденції французьких королів не більше напівгодини їзди. Золочений палац видний здалеку. Щоб дійти до нього, треба перетнути площа, мощену тисячами кругляків і схожу на гігантський черепашачий панцир. Іти по ній досить важко й, може, тому пригадуються не тільки розкішні карети, що в'їжджали сюди...

1789 рік. Юрби виснажених жінок підійшли до Версаля, вимагаючи виходу короля. Спереду, верхи на коні, з пістолетом у руці, із червоним шарфом, що розвівається, скакала Теруань де Меркюр. Одна з перших вона ввірвалася в Бастилію, а потім очолила похід жінок на Версаль

Голодний бунт злякав Людовика XVI, і він поспішно біг у свою резиденцію в Парижі. У стані розпачу бідняки могли знищити велике створення зодчих, приголомшені його розкішшю й багатством. На щастя, цього не відбулося. Вони не стали руйнувати те, що почасти було і їхнім надбанням — надбанням великої французької культури. Вони йшли не руйнувати, а вимагати справедливості

...Королівський палац, будівництво якого було почато в часи Людовика XIV (1661 р.), відповідно до записів того років, «коштував 15228287 ліврів, 10 су й 3 денье». Марнолюбного юного короля називали Короля-Сонце. Вся країна працювала на Версаль: більше 36 тисяч чоловік трудилися довгі роки, і будівництво закінчилося при Людовике XVI.

Скільки б раз я не бував у Версалі, мене завжди вражало його велич. Крізь величезні різьблені двері входжу в неосяжний зал, а спереду видні прохідні золочені покои. Неймовірно важко представити дні й ночі єдиного владаря й бранця цих нескінченних палат

У правій частині палацу, неподалік від входу, перебуває Королівська капела. Великий вівтар оточений бронзовими фігурами давньогрецьких богів — робота Корнеля ван Клюванні, а орган виготовлений одним з видатних органних майстрів Робертом Клико. Підлога выложен мармуром різних квітів, у центрі його — королівський герб. Капела складається із двох ярусів. Спіральні сходи ведуть наверх — туди могла ввійти тільки королівська родина. Фрейліни розташовувалися внизу. Пригадується забавний випадок, описаний істориками: звичайно на месу приходило багато знатних дам у надії привернути увагу велелюбного короля. Один раз начальник королівської гвардії оголосив, що на службі короля не буде. Це був розіграш, і коли Людовик XIV прибув туди, ні однієї дами не виявилося

Звичайно після меси король відправлявся в один з дев'яти парадних залів. Тепер туди йдуть юрби туристів, подовгу зупиняючись у кожному. Пишно прикрашені багатобарвним мармуром, ліпниною, бронзою, дорогими гобеленами, вони названі іменами міфологічних героїв: зал Геркулеса, Венери, Меркурія, Аполлона, Марса, Діани...
Хоча я знаю, що спереду — Дзеркальна галерея, однаково щораз вона вражає уяву

Величезний зал довжиною 73 метра, шириною 10 метрів і висотою з п'ятиповерховий будинок здається палацом у палаці. Сімнадцять аркових вікон звернені в сад, між ними — прорізи із дзеркалами, що створюють відчуття безмежності залу

У часи Сонце^-Сонце-король-сонце всі меблі залу, включаючи діжки для рослин, столи, стільці, а також статуї були відлиті зі срібла. Багато чого збереглося й донині. У Дзеркальній галереї мимоволі прикриваєш ока від блиску люстр із богемского кришталю. Консолі з позолоченого дерева з мармуровими стільницями, вази з порфіру, античні погруддя...

Неподалік від галереї перебувають апартаменти королеви. Перше, що зупиняє увагу — більша, розміром майже з кімнату, ліжко. Над альковом — балдахін, прикрашений страусовим пір'ям. Щораз гіди, що ведуть туристів з різних країн, обов'язково розповідають той самий епізод

...По сформованій здавна традиції королева Франції родила «привселюдно». Версаль був відкритий для всіх, і напередодні пологів королеви — переповнений. Коли з'явилася на світло одна із принцес, у спальні стовпилося стільки народу, що королеві довелося власноручно відкрити вікно для провітрювання

Розділяє апартаменти короля й королеви Галерея битв. Чому саме «битв», мені не вдалося з'ясувати в жодного екскурсовода. Видимо, таємниці королівських взаємин свято зберігаються й донині зразковими французами

Апартаменти короля займають кілька залів. Примітний зал «Бичаче око». Усе збереглося, як і багато століть назад. Так і здається, що зараз увійдуть придворні, обмінюючись новинами й плітками чекаючи пробудження монарха

А в просторій спальні прокидається Людовик XIV. Двоє слуг уже тримають мереживну сорочку, четверо подають склянка вина. У цей час у залі «Бичаче око» лунає голосний голос: «Добродії, король прокинувся!»
Потрібно кілька годин, щоб обійти палац. Кімнати дочок короля, малі апартаменти, порцеляновий зал, бібліотека...
Крізь велетенські вікна можна любуватися геометричним плануванням садів, розбитих знаменитим Ленотром. Їхній досконалості й гармонії намагалися наслідувати владики всіх країн Європи

Годинниками бродячи по Версальських садах, я так і не зміг розкрити секрет їхньої безмежної глибини, створеної Ленотром. Недарма й французькі, і закордонні історики затверджували, що Ленотр у своєму прагненні виразити ідею недосяжності королівської персони додав садам Версаля виняткову грандіозність. Він спланував алеї, що розходяться із центра подібно променям сонця, а не під прямим кутом, як було прийнято раніше.