Аландські острова — архіпелаг, розташований при вході в Ботнічну затоку в південно-західного узбережжя Фінляндії. Аланды — самоврядна територія Фінляндії, називана по-фински Ахвенанмаа й Оланд — по-шведски. Зі своїм прапором, столицею й парламентом. І незгладимими слідами російської історії...

Замість передмови

Зима 1809 року видалася на Балтиці суворої, і в березні Ботнічна затока була ще скована міцним льодом. Командування російської армії, що перебувала у Фінляндії з нагоди чергової війни зі Швецією, вирішило скористатися цим і взяти реванш за розгром у квітні минулого, 1808 року російського загону полковника Вуича, що захопив спочатку Аландські острова

Прибулий в армію імператор Олександр I погодився із цим наміром, і два корпуси російської армії по льоду Ботнічної затоки рушили на Аланды, зайняті шведами

Десять тисяч чоловік корпуса генерал-лейтенанта Багратіона наступали п'ятьма колонами, одна йз яких обходила архіпелаг з півдня. А з півночі на нього рухався пятитысячный корпус генерал-лейтенанта Барклая де Толли. Поперед наступаючих ішов передовий загін гусарів генерал-майора Кульнева, у якому перебував Денис Давидов

Тиждень   знадобилася росіянином  військам,   щоб  досягти  Фаст   Оланда — головного острова архіпелагу. «Війська Вашої Імператорської Величності ознаменували себе неограниченною ревностию й виявили приклад невтомності. ...Марне думав ворог зупинити швидке переслідування їх багатьма й більшими засіками, у густоті лісів поробленими, вони обійшли їх або розметали й, переходячи крижані неозорі простори, перебороли всі препоны, самою природою поставлені», — доповідав цареві Петро Іванович Багратіон. П'ятого березня 1809 року весь Аландский архіпелаг був зайнятий російськими військами. А п'ятого вересня того ж року був укладений Фрид-рихсгамский мир, що закінчив цю, п'яту по рахунку, русс до-шведі кую війну, оказавшуюся останньої в історії відносин Росії й Швеції. Фінляндія й Аландські острова відійшли до Росії. І, як здавалося, назавжди...

У березні 1918 року після виходу Росії з першої світової війни за сепаратним договором з Німеччиною — Брестському миру — на Аланды повернулися війська нейтральної Швеції. А слідом за ними прийшли німці, чиї військові кораблі густо задимили на рейді Екері — ніколи самого західного населеного пункту Росії. Російські частини, здавши недавньому супротивникові зброя й бойова техніка, покинули архіпелаг. Російська історія Аландов закінчилася

Місто, названий на честь імператриці

Пороми в головне місто Аландов-Мариехамн ходять із фінського узбережжя цілий рік. До Мариехамна — «Гавані Марії» (по-фински називаного Марианнахамина) можна швидко долетіти з материка літаком. Але неквапливе плавання на судні в шхерах дає незрівнянно більше вражень, хоча й не дозволяє побачити всю панораму немов упалих у море тих самих островів і скель, що утворять Аландский архіпелаг

У такім каботажному плаванні не перестаєш дивуватися: судно йде по зовсім спокійній воді, яка буває при повному штилі, скоріше навіть по озеру, між незліченними островами, що поростили лісом. Іноді вони проходять так близько від борта судна, що здається, начебто воно йде по суші. Судно рухається по «проїзної частини» водної дороги, фарватеру, і мимоволі зауважуєш, як ретельно він позначений: величезне число маяків, віх, буїв. Уночі все це світиться, і фарватер нагадує міську вулицю

Можна нескінченно спостерігати зміну островів, але так і не помітити, коли серед них здасться головний — Фаст Оланд, тобто — у перекладі — Головний з Аландов. Про це догадуєшся, коли на березі з'являється безліч будинків, поромний термінал, що розвіваються на високих флагштоках прапори Фінляндії, Аландов і Європейського Союзу. І величезний четырехмачтовый барк «Поммерн», що коштує у вічного для нього причалу. Чотиригодинне плавання з Турку закінчена

Історія виникнення Мариехамна пов'язана зі Східної, або Кримською війною, що визначила подальшу долю Аландов як демілітаризованих островів. Після війни місцева громадськість звернулася до імператора Олександрові 11 із клопотанням дозволити підставу міста-порту на головному острові

А щоб напевно дістати згоду, заступники запропонували найменувати місто на честь чоловік і жінка імператора Марії Олександрівни. Царським маніфестом 4 лютого 1859 року підстава міста Мариехамна («Гавані Марії») було «всемилостевейше» дозволене, а 20 лютого 1861 року була підписана грамота, що встановлювала статут міста. Від цієї дати й ведеться відлік його існування

Якщо ви хочете зробити подорож в XIX століття, точніше, у його другу половину, приїдьте в Мариехамн. Вас зустріне тихе, малоповерхове, чисте й затишне містечко. Автомобілі не будуть заважати вам спокійно прогулюватися по вулицях, і зовсім не тому, що їх тут немає. Зате прийде звільняти дорогу велосипедистам.

И с побоюванням дивитися на виас, що проносяться поблизу, молодих людей на роликах. Ви будете йти повз акуратні будиночки й напевно зверніть увагу на один з них, на якому збереглася латунна табличка з датою будівлі — 1876. Ви заметете, що у дворі багатьох будинків коштують на спеціальних підставках — кильблоках суду: яхти, катера, моторні й просто човна, у травні ще не спущені на воду, але вже підготовлені до цього щорічного торжества й блискаючою свіжою фарбою.

Вас обрадує достаток квітів і дерев і той відхід, яким вони оточені. Вас уразить спокій, з яким можна ходити по місту вдень і вночі. Мій гід по Мариехамну консул Росії на Аландських островах Владислав Короваїв говорив мені, що останній голосний злочин був зроблений двадцять років тому: чоловік з ревнощів убили дружину