По долині, скованої із двох сторін горами, протікає річечка. Вона бере початок десь високо в горах, а тут набирає силу, приймаючи безліч дрібних струмочків. Ні річечка ця, ні струмочки взимку, у саму холодну пору, не замерзають. У мороз, коли навіть вічнозелені голки ялини й сосни покриваються льодом, над водою висять клуби фантастичної білої пари. Ім'я не могло не народитися — Белокуриха! Ім'я курорту й міста, розташованих у передгір'ях хребтів Алтаю, південніше того місця, де Бія й Катунь зливаються в потужну Об

Гірські схили, що спускаються до долини, покриті лісом. Дійсна синя тайга на вершинах, нижче — неправдоподібно зелені берези й сосни. Повітря в цьому змішаному лісі, напевно, сама головна таємниця тутешніх місць. Щоб довідатися її, потрібно рано ранком, як тільки зійде сонце, устати й піднятися невисоко в гори. Головне не спізнитися — встигнути застати та мить, коли висихає остання крапля роси й повітря починає поступово наповнюватися заходами трав і квітів. Кожний наступний, що доходить до землі промінь сонця відбирає в цього аромату ніжність

Нижче по схилі, уже в самім місті Белокуриха, ростуть дуби й маньчжурські горіхи. Їх посадили давно. Вони прийнялися, виросли й сміло залишають жити на цій землі своє потомство. Втім, не тільки вони. Виноград, вирощуваний у Белокурихе. нітрохи не гірше будь-якого іншого. Такий же великий і такий же солодкий. А вся справа в тому, що долина, де розташовані курорт і місто, укрита від холодних вітрів і сибірських морозів

Долі було завгодно, щоб саме тут, у Белокурихе, забили гарячі ключі — те на поверхню вийшли термальні води, терми

Цілющу силу гарячих ключів виявили ще перші поселенці, що прийшли в ці краї наприкінці XVIII століття з європейської частини Росії. У середині минулого століття лікувальні властивості джерел були вже описані, А курортом Белокуриха стала в нинішнім сторіччі

Тут лікують від безлічі хвороб і самих різних способів, використовуючи, насамперед, подаровані природою азотно-кремнієві термальні води, у яких утримується невелика кількість радону

Нині Белокуриха приймає жителів Алтаю, Тюменської й Томської областей, Красноярського краю, Кузбасу. І незважаючи на економічну ситуацію, що змінилася, число бажаючих відпочити тут не стало менше.

Сьогодні в тих, хто працює в Белокурихе, інші орієнтири й інша планка якості. От уже кілька років на повну потужність працює кілька гірськолижних трас, оснащених підйомниками. Для тутешніх місць, та й взагалі для Сибіру, це не просто новинка, а скоріше, дивина. Територія курорту чиста й доглянута. Усюди ресторанчики й кафешки; недавно закінчене будівництво унікальних корпусів, що відповідають європейським нормам
Этакий крихітний відколок Швейцарії на Алтаю