Китайське економічне чудо» последовавшее слідом за німецьким, японським і «чотирьох малих драконів», виявилося самим грандіозним і по масштабах — воно торкнулося чверті людства, — і по радикальності змін. Однак великий прорив в економіці відбувається на тлі складностей, що зберігаються, у соціальній сфері й невирішених поки проблем в області екології. Ще на пам'яті нинішніх поколінь китайці при зустрічі привітали один одного питанням: «Ні чифань ла ма!» — «Ти поїв!..» Тепер вони ситі. Але чи всі! І що ще одержали вони крім ситості!

Тридцять–сорок років тому видобуток їжі становила головну турботу чи ледве не всього китайського населення. Харчувалися скудно. Чашка рідкої кашки або пампушка з вареного тесту на сніданок і вечерю, чашка рису або локшини із приправою із зелені на обід — от усе, що підтримувало життя мільйонів селян, трудившихся до сьомого поту без вихідних. М'ясо — хіба що по більших святах. Молока й молочних продуктів китайці не знали. Багато хто в повному розумінні слова голодували, особливо при частих неврожаях і стихійних лихах.

Сьогодні для переважної більшості населень проблема «вэнь бао» («тепла й ситості») вирішена. В 2005 році, по статистику, «середній китаєць» зміг витратити на їжу майже в 120 разів більше грошей, чим в 1978-м, коли країна тільки входила в епоху реформ.

Якщо маоистский Китай пригнічував однотипністю й монотонністю повсякденного одягу громадян, поголовно одягнених у сині френчі й безформні штани, те нині місцева швейна промисловість задовольняє різноманіттям фасонів і багатоцвіттям виробів покупців всіх віків в усьому світі.

Ті ж півстоліття назад багатої в КНР уважалася родина, що володіла «трьома коштовностями»: ручними годинниками, велосипедом і швейною машинкою. Особливими щасливцями слыли власники найпростіших лампових радіоприймачів радянського виробництва й фотоапаратів. Тепер у переважної більшості «осередків суспільства», принаймні в містах, є й телевізори, і холодильники, і пральні агрегати. Сто мільйонів чоловік говорять один з одним по мобільних телефонах, мільйони виходять через персональні комп'ютери в Інтернет.

Особистих автомобілів у Китаю ще недавно не було взагалі. Сьогодні їхнє число в країні досягло п'яти мільйонів, тобто в середньому — по чотирьох машини на 1 000 чоловік. Зрозуміло, по європейським, американським і навіть російських мірках, це небагато, але, за прогнозами, через п'ять років автопарк країни потроїться. Очікується також, що до 2008 року частка Китаю на міжнародному автомобільному ринку складе 25%. Тільки уявіть собі: чверть машин, що бігають по дорогах планети, буде зроблена в Китаю, у тій самій державіі, що наш полум'яний критик В.Г. Бєлінський слідом за Гегелем порівнював з «заскнілим у своєму застої зморшкуватим старцем».

  

Маленький сімейний магазин у Харбіні. Шкіряні пальто з хутряною опушкою купують і в країні, і за рубежем

Настання жовтих товарів

Однак життя випереджає мрію: на сучасний Китай уже й тепер доводиться два п'ятих мирового виробництва мотоциклів, третина побутових кондиціонерів, чверть всіх электровентиляторов, одна п'ята холодильників і хімічного волокна. Як на дріжджах ростуть мегаполіси із широкими проспектами, висотними будинками й сучасною інфраструктурою.

У цілому китайська економіка по своїх обсягах вийшла на четверте місце у світі, а до 2010 року (тобто до кінця 11-й п'ятирічки!), якщо ріст її продовжиться тими ж темпами (не менш 8 відсотків у рік), вона обійде німецьку й займе вже «призове» місце на п'єдесталі слідом за американською і японською. Далі, за прогнозами міжнародної інвестиційної компанії Goldman Sachs Group, переможний марш продовжиться аж до остаточної перемоги над всіма конкурентами, «наміченої» на 2041 рік.

Для повноти картини додамо ще небагато цифр: по валовому внутрішньому продукті (ВВП) на душу населення Китай усе ще перебуває лише в другій сотні «турнірної таблиці» (на 107-м місці), хоча за час реформ особисті середньорічні доходи виросли з 200 доларів в 1978 році до 1700 в 2005-м. Втім, якщо нинішнє співвідношення національних валют збережеться в найближчі 10 років, то намічене на 2020 рік збільшення цих доходів до $3 000 буде здійснено раніше — можливо, до 2010 року. Таким чином, Піднебесна ввійде в ряди среднеразвитых держав, а до 2030 року — видимо, уже й високорозвинених.