Такі поняття, як «пташиний базар», «пташині колонії» і більше загальне — «царство», розкриваються тільки тоді, коли попадаєш у ці місця. Лебединий край на Чукотці, пташині базари Арктики, колонії в дельті Волги, на півдні Кримського півострова — улітку тут яблуку ніде впасти. А от узимку дійсні пташині царства можна побачити тільки у двох куточках на Каспію. Одне з них — Кызылагаджский заповідник, що у зимову пору стає будинком для сотень тисяч пернатих.

Кызылагаджский заповідник розташований на південно-західному березі Каспійського моря, на території Азербайджану. Створений в 1929 році, він відразу став одним з найважливіших у країні, а з 1975 року був включений у число заповідників, що мають міжнародне значення для збереження водоплавних і околоводных птахів. Його територія, що простирається на 88, 4 тис. га, містить у собі акваторію Великого Кызылагаджского затоки, північну частину Малого Кызылагаджского затоки й сушу, що прилягає до цих водойм. «Спеціалізація» заповідника визначається вищезгаданим статусом — охорона й відтворення перелітних, водоплавних, болотних і степових птахів на зимівлях.

Зараз у заповіднику живе більше двохсот видів птахів, у тому числі султанська курка, турач, стрепет, дрохва, каравайка, колпица, єгипетська й жовта чаплі, кваква, лебідь, фламінго, сірий і білолобий гусаки, краснозобая казарка, сокіл-сапсан, степовий орел і інші. Прилітають вони сюди буквально із всіх країв: із Сибіру, Казахстану, з Південного Уралу, з Північної Європи, Індії, Африки. Двадцять видів пернатих, у тому числі живучі в заповіднику оседло султанки й турачи, занесені в Червону книгу. Цілий рік тут домінують чомга й мала поганка, які розмножуються на всіх околишніх водоймах. Коли ж із прісноводних розливів і лиману вода йде, ці птахи перелітають на Малий і Великий затоки, де й зимують. Що стосується поганок, те тільки на Кумбашинском плесі Малої затоки під час зимівель їх нараховують більше 2 000. У цей же час, узимку, до малих поганок приєднуються серощекие й черношейные. Примітно, що ці невеликі й досить скромні по фарбуванню водоплавні мають досить незвичайний «голос» — вони заливаються треллю, що дуже схожа на звуки флейти.

Зимуючі тут фламінго виглядають, звичайно, экзотичнее інших. Їхні улюблені місця — мілководдя Великої затоки. Років 50 назад чисельність цих птахів доходила в заповіднику до 20 000, тепер них у десять разів менше. Правда, чисельність фламінго може сильно коливатися залежно від року й навіть місяця. Найбільше їх злітається на мілководдя в грудні—січні.

Птахом-символом заповідника негласно вважають лысуху, ту саму лысуху, що «носить» на голові білу шкірясту бляшку-«кепку», прекрасно поринає, але погано плаває під водою. В останні десятиліття чисельність лысух у заповіднику помітно зменшилася. Зв'язано це насамперед з діяльністю людини, що і отстреливал птаха, і осушував землі, позбавляючи неї корму

Султанка, або султанська курка, що живе тут оседло, належить до зникаючих видів птахів у Росії. Довідатися її дуже просто: природа наділила цю курку довгими ногами й дуже довгими пальцями, якими вона може легко підносити їжу до дзьоба. Примітна й фарбування птаха — синювато-зелена, яскрава, переливчаста. Ходить султанка, киваючи головою при кожному кроці. Її улюблене місце перебування — густі зарості, у яких вона пересувається напрочуд спритно й швидко. З такою ж швидкістю птах може підніматися й на дерева.

У цілому пташина армада Кызылагаджского заповідника співіснує мирно, не заважаючи один одному. Наприклад, улітку в цих краях можна спостерігати змішані гніздові колонії голенастых і веслоногих птахів. І тим, і іншим тут живеться привільно, ситно, адже основну площу заповідника становить водна гладь, а частина, що залишилася, суши представлена заростями чагарників, в основному ялівця, і зовсім сухими ділянками, так що корму вистачає й у воді, і на суші. Що стосується рослин, те їх у заповіднику налічується більше 350 видів, серед яких є й зовсім унікальні: эндемики Кавказу — тополя гібридний, подорожник нитковидний і кульбаба Гроссгейма. Эндемиком для Азербайджану є й редька носата. Особливу роль у флорі заповідника грають очеретяні співтовариства, вони «заполонили» майже чверть його площі. Суцільні очеретяні кріплення зустрічаються на Акушинском затоці й на півночі Малої затоки. А уздовж узбережжя Великої затоки очеретяна стіна коштує трехкилометровой шириною. На Лопатинском розливі й Калиновском лимані виростає високий тамарикс. Прибережні ділянки Великої затоки — дійсна кормова плантація водоплавних — суцільно покриті заростями жостеру й рупії спіральної. У місцевих водоймах водиться більше 50 видів риб: оселедець, сазан, судак, кефаль, зустрічаються лососеві й осетрові. Ссавці представлені 23 видами з 7 загонів. Багато хижаків: вовки, шакали, лисиці, очеретяні коти, пещення, выдры, а в очеретяних заростях живуть «полчища» кабанів.

Територія заповідника, що представляє собою приморську низовину, перебуває в постійній зміні, так само як і вся його природне середовище. Це зв'язано насамперед зі зміною рівня Каспійського моря. Різниця ландшафтних висот тут не перевищує 4,5 м. Середньорічна температура в тутешніх краях коливається між +13° і 14,5°. Узимку звичайно –1°—3°, снігопади рідкі й короткочасні. Мороз в 15° трапляється раз у десять років, так само як і сніжний покрив висотою до 1 метра. У такий холод чисельність окремих видів птахів, звичайно, зменшується. У самий жаркий час — у липні—серпні — середня температура звичайно не нижче +23° і не вище 26°, але іноді може піднятися до +43°.

У цілому сухий субтропічний клімат напівпустелі, якому властиві печеня, сухе літо й м'яка зима, найбільш виражена на півночі заповідника, а на півдні, у Ленкоранской низовини, превалює клімат вологих субтропіків.

Зимовий пейзаж Кызылагаджского заповідника неможливо поплутати ні з яким іншим: тисячі, що перебувають у постійному русі, пернатих представляють одну величезну динамічну картину, що малює сама природа… Темніють на тлі сіро-блакитної води скупчення утік і лысух, рожевіють зграї фламінго, самотньо сумують над водою білі чаплі й легкий вітер грає заростями сухого очерету