Усього у двох годинниках їзди від Вологди розташований найбільший ніколи в Росії Кирило-Бєлозерський монастир. Важка доля випала на частку цієї древньої обителі: за шість століть її існування чого тільки не траплялося — постриг засилають Іваном Грозним князів, руйнування від поляків і шведів, перетворення в головний форпост на шляху до Білого моря, поступовий відхід від бурхливого політичного життя, втрата всіх нажитих багатств і, нарешті, закриття в 20-і богоборчі роки й перетворення в історико-архітектурний і художній музей-заповідник. Але незважаючи ні на що, у стінах монастиря вдалося зберегти традиції чернецтва. І сьогодні духовне життя в ньому поступово відроджується.

Бєлозерський край починається за Вологдою. Дорога розганяє від болотного хвоста Кубенского озера, біжить уздовж його всі 70 кілометрів і, плавно повертаючи вліво, приводить до Кирилова — маленькому містечку, що пригорнулося до громадини Кирило-Бєлозерського монастиря, що впритул підступає до Сиверскому озера. Цей монастир — дійсна міцність, зі стінами такої товщини, що по їхніх галереях вільно проїде четвірка коней.

Сучасний Кирилов чистий і неспішний, прикмети нашого часу не сильно його торкнулися. Всі так само скорботно виглядає церква біля монастирських воріт, у якій років п'ятнадцять назад розташовувався горілочний заводик, і його величезні цистерни стояли прямо на високій паперті. Тут так само сидять рибалки з вудками по озерних берегах, і жінки полощуть білизна з дерев'яних мостков. Затаївся в кущах у дороги бетонний, фарбований серебрянкой Ленін. Лише кілька часток кафе й цілодобових магазинчиков на головній площі — от і всі видимі зміни.

Шість століть пройшло з тих пор, як чернець Кирило, послідовник преподобного Сергия Радонежского, покинув Москву й гучний Симонов монастир, відмовившись бути його настоятелем. В 1397 році шістдесятирічний старець заснував тут — в 129 км від Вологди, між озерами Сиверским, Довгим і Лунским — нову обитель. Місце це нібито відкрила йому в баченні сама Пресвята Богородиця. Поки московський князь Андрій Дмитрович не надав старцю допомогу, він жив у скромній землянці. А к 1427 року, коли преподобний Кирило помер, в озера вже подвизались до полсотни ченців. За наступні сторіччя монастир став найбільшим на Російській Півночі. Разросшуюся біля нього слободу в XVIII столітті перетворили в повітове місто Кирилов. Така коротка історія цієї обителі.

На початку XX століття ієромонах Антоній запропонувало зробити при монастирі музей, заснований на власній колекції, що, як говорять, нараховувала біля трьохсот предметів старовини. Духовне керівництво ідею музею «зарубало». Коли ж стародавностями зацікавилася княгиня Марія Тенишева, монастир спробував прибрати їх собі, але Антоній колекцію не віддав. Його заслали в далеку пустель, і реліквії безвісти зникли.

В 1918 році із центра в Кирило-Бєлозерський монастир приїхала група реставраторів. Кілька років фахівці описували майно, що має історичну цінність, потім обитель закрили, 19 грудня 1924 року утворили музей, і почалася довга боротьба за збереження колишнього церковного начиння.

Захищати музей було від чого. В архієрейських палатах розташовувався дитячий будинок. Особливо коштовні ікони забирали для реставрації в Москву й Ленінград — і не повертали. Один раз комісія Рудметаллторга, виявляючи «предмети не музейного характеру», заволоділа монастирськими дзвонами, а це 31 298 кг бронзи й 2 855 кг заліза. Один час територію монастиря використали як сінозаготовчий пункт, потім як пункт скотозаготовок, і в монастирських подклетях стали мукати корови. Іншим разом тут намагалися відкрити інтернат для хворих дітей, улаштувати у Введенской церкві й трапезній палаті клуб з кінопрокатом, у церкві Юхимія — дитячий майданчик.

Музей усе пережив, зберігши більшу частину безцінного церковного майна, і 29 грудня 1998 року в частині комплексу — у Малому Иоанновском монастирі — робко відродилося чернече життя

Надвратная церков Іоанна Лествичника на святі воротах

Церква Епифания.

Церква Володимира

Церква Кирила

Церква Архангела Гаврила

Дзвіниця

Будиночок келаря

Церква Введення й трапезна палата

Трапезна церква Сергия Радонежского.

Церква Іоанна Предтечи.

Кам'яний покров під хрестом, поставленим над первісної келії Кирила

Дерев'яна каплиця Кирила

Церква Ризоположения із села Бородавы.

Вітряний млин із села Щелкова.

Церква Юхимія