Кілька мільйонів років тому на тім краї Африканського материка, що зустрічає схід сонця, вибухнув вулкан, залишивши після себе величезною, заповненою киплячою лавою лійку. Багато часу пройшло, поки затих гнів підземного вогню, круті схили й плоске дно кратера поростили лісом так саваною й стали для тисяч тварин надійним, затишним будинком, відомим тепер усьому світу як заповідник Нгоронгоро.

У давно погаслу вулканічну западину Нгоронгоро можна потрапити по єдиній ґрунтовій дорозі, прокладеної по східному схилі кратера. Серпантин цієї гірської траси проходить через вологим, обкутаним густим туманом тропічний ліс, де око, заплутавшись у зелені багатоярусних джунглів, не відразу розрізняє окремі породи дерев — сріблисті стовбури кассипурей, плоскі крони альбіцій, невисокі крупнолистные кротони, унизані пучками мохів і орхідей. У міру підйому ліс рідіє, розступаючись у сторони галявинами, що поростили соковитою травою, що залучає місцевих мешканців — зебр, буйволів, антилоп.

Із гребеня кратера в ясні дні видна практично вся грандіозна чаша Нгоронгоро. Лежача на плато, піднятому на висоту близько 2 400 м, вона з'являється величезною округлою западиною, діаметр якої майже 20 км. Поступово виростаючи з тумана, колосальною дугою йде до обрію стіна кратера, протилежний край якої ледь розрізнимо в ранковій імлі. На 600 м піднімаються над дном цієї чаші круті, майже стрімкі сухі схили, що поростили колючим чагарником і канделябровыми молочаями. Дно спочатку здається плоскою зеленою рівниною й, лише придивившись, починаєш зауважувати темно-зелені плями лісових острівців акації, невисокі пагорби й белесоватую поверхня кучерявої річечки й мілководних мулистих озер.

Люди з'явилися в цих місцях відносно недавно. Важкодоступна, ізольована від навколишньої місцевості чаша кратера довгий час залишалася в безроздільному володінні диких тварин, які заселили савани, лісу, озера й болота кратера, знайшовши тут привільні пасовища, рясне полювання й безпечне пристановище.

В 1891 році в Нгоронгоро зумів проникнути перший європейський дослідник — німець Бауман. Однак аж до середини XX століття в цьому віддаленому районі Східної Африки змогли побувати лише кілька зоологів. Статус самостійної охоронюваної території Нгоронгоро одержав в 1959 році, коли він був виділений з національного парку Серенгети. Необхідність вживання термінових заходів по захисту диких тварин Нгоронгоро, що стали об'єктом промислу браконьєрів, була очевидна. Нагадуванням про ті роки, коли вирішувалася доля Нгоронгоро, служить невеликий скромний пам'ятник, установлений на гребені кратера, неподалік від дороги. На пірамідці, складеної із гранітних каменів, табличка з написом: «Михаэль Гржимек. 12.4.1934 — 10.1.1959. Він віддав усе, що мав, навіть своє життя, за те, щоб зберегти диких тварин Африки». Літак Михаэля Гржимека розбився тут, у Нгоронгоро, заповіднику, створеному багато в чому зусиллями цього німецького натураліста й зусиллями його батька.

Сьогодні Нгоронгоро — це більше 800 тис. гектарів охоронюваних територій, до складу яких крім самого кратера входять околиці великого вулканічного плато, на якому розташований заповідник. Примикають до Нгоронгоро охоронювані простори являють собою трав'янисті савани на сході й великі, що вже не діють вулкани на заході — Олмоти, Олдеани, Эмпакаи. На території площею більше 250 км2 живе 30 000 диких тварин, що представляють чи не всю фауну Африки.

Навіть із гребеня кратера можна розрізнити, як на днищі чаші пасуться череди зебр, газелей, антилоп. В озерах і болотах люблять коротати жаркі дні бегемоти, буйволи й носороги, приходять викупатися слони. Водойми, ліси й савани заповідника населяють тисячі птахів — фламінго, чаплі, журавлі, марабу, дрохви, ткачики. Достаток дичини залучає численних хижаків, в основному леви, гієн і лисиць, але нерідко зустрічаються також леопарди, шакали й гепарди.

Відмітною унікальною особливістю Нгоронгоро є дійсний калейдоскоп африканських ландшафтів, які з усією повнотою (за винятком пустель) представлені в цьому заповіднику. Тут на порівняно невеликій території можна побачити всю Африку в мініатюрі, Африку, що сховалася в чреве древнього вулкана, що, подібно Ноеву ковчегу, укрив мешканців Чорного континенту від бурхливих хвиль сучасної цивілізації