Хрещатик — одна із самих широких і самих коротких головних вулиць у світі. Уже одне це робило її привабливої в очах фотографа, що прилетів із мною, Олександра Лыскина: не прийде «намотувати» кілометри в пошуках кадру. У Києві він був уперше, і я запропонував до вечора першого дня вийти на оглядову площадку над Дніпром, до якої дотягся б Хрещатик, будь він на сотню метрів длиннее. Від виду вільно поточної великої ріки, що відкривається із цих пагорбів, у мене завжди захоплювало дух. Тут задум міста Києва, від якого хочеться дихати повними грудьми

Професіоналові пояснювати нічого не треба, і Олександр лише ремствував, що не проллється ніяк крізь хмари розсіяне вечірнє світло, здатний перетворити фотографію в живопис. Щоб не втрачати часу, він умовив молодих киянок позувати в парапету на тлі ріки. Крім висвітлення наш фотограф був божевільний на пошуку характерних осіб, особливо йому хотілося виловити на Хрещатику миловидна особа типової киянки.

Я подумав: як вдало й точно звуться по-українському фотографії «свитлынами» (від слова «світло») і слайди «прозирками» (по-російському — «прозорими»). Але куди кінь із копитом, туди й рак із клішень. Я теж клацнув кілька разів «мильницею», щоб відвезти на пам'ять незабутню панораму. Із Владимирською гіркою, Річковим вокзалом і Подолом, схожим видали на розфарбовану листівку початку ХХ століття; з витягнутими хмарами, річковим трамваєм і кучерявої біля нього, як настирлива муха, водним мотоциклістом; і з мурашами, що тягнуться по пішохідному мосту на Труханів острів, щоб викупатися на його піщаних пляжах.

Дратував тільки гуркіт атракціонів під радянською Аркою дружби — колосальною металевою дугою, похрещеної кимсь «московським хомутом». А киянам, схоже, ніщо тут не заважало одержувати задоволення від життя. Сидячи за столиками павільйонів у Хрещатому парку, що був Царському саду, вони попивали пиво й вели неквапливі бесіди — як і покладено літнім вечором у південному місті.

Чому «Хрещатик»?

Уважається, що назва Хрещатик відбулася від Хрещатого яру — тобто порізаного поперечними балками. Але щось змушує нас розчути в цій назві відгомін давньої події — хрещення князем Володимиром своїх дітей у струмку, що збігав по дну цього самого яру.

Безсумнівно одне — існування Хрещатого яру не сприяло росту міста. Сучасний Київ почав складатися загалом років двісті назад. Для цього повинні були зростися три основні його частини — ремісничий Поділ у низині, Верхнє місто на пагорбах (на місці древнього Києва, спаленого майже вщент Батиєм) і процвітаючий Печерськ, за Хрещатим яром і лісом. На початку сьогоднішнього Хрещатика проходила дорога, що абияк зв'язувала всі три поселення. За те й недолюблювали тодішній Київ росіяни царі, від Катерини II до Миколи I, що на губернське місто він був мало схожий, а місцями нагадував «нахаловку» — безладно забудовану хатками, будками й винокурнями, що димлять.

Імператорське невдоволення послужило поштовхом до розвитку міста. Для початку Хрещатий яр засипали, і на цьому місці відразу почалося інтенсивне будівництво. Поділ і Печерськ були приречені згодом виявитися на периферії, і самі кмітливі й заможні їхні мешканці прийнялися переселятися на нову вулицю — із царями не посперечаєшся. На кілька десятиліть самої затребуваному й хлібної в Києві зробилася спеціальність грабарів«грабарей», що зрізала пагорби й отриманий ґрунт незліченні яри, що засипали. У результаті рельєф місцевості вирівнявся й більше не перешкоджав росту міста. Коли царським указом щорічні торги, Контракти, були переведені з Дубно в Київ, почався приплив капіталу сюди. Хрещатик довго тупцював на п'ятачку між двома площами, але будівництво залізничної станції підстьобнуло його дотягтися до Бессарабської базарної площі й ведучого до вокзалу Бибиковского бульвару (сьогодні Тараса Шевченко). Тоді головна київська вулиця й придбала свою дійсну довжину — 1 225 метрів.

Повернемося, однак, у сьогоднішній день.

З Борисполя на Майдан Незалежности

Зовні наш таксист до смішного походив на загримованого Штирлица, що собрались на побачення з Борманом. А от темперамент у нього виявився прямо-таки неаполітанський. Йому явно бракували ще однієї пари рук, тому що всі 40 км від міжнародного аеропорту він постійно кидав бублик свого поношеного «Вольво», приймаючись на пальцях і в особах зображувати те, що йому так не терпілося повідомити. А саме: як він возить німців і турков до українських наречених і як візництвом заробляє на навчання синові, щоб вивчити його на дипломата. Де купити дійсний київський торт? Тільки в магазині при кондитерській фабриці! Де недорого й ситно поїсти на Хрещатику? У бістро «Здоровеньки булы!» на розі Лютеранської! Він загинав пальці на руці: шість тільки перших блюд, які в ресторані обійдуться в десять разів дорожче й будуть удвічі гірше! Пальцями по бублику він показав, як туди пройти із Хрещатика. Щось його постійно відволікало, він коментував будь-яку дріб'язкову подію на вулиці й говорив не перестаючи. Ми з фотографом відразу зміркували, що ми на Україні, що тут південь, де суміш користі із простодушністю разить наповал. Напоследок ми записали номер телефону Василя, так кликали таксиста, щоб він відвіз нас назад в аеропорт на початку наступного тижня.

Готель «Україна», що була «Москва»

Наш готель нависав над Майданом Незалежности, як недобудована копія московської висотки. У Варшаві й Ризі встигли отгрохать схожі, а от київським Хрущев у свій час посносил вежі й шпилі указом про боротьбу з архітектурними надмірностями. Три «зірки»: як і покладена, вода в кранах ледве тепла, рассохшийся паркет, височенні стелі, за сніданком замість шведського стола дюжина безглуздих офіціантів, убога меню общепитовской їдальні й оцінки в готельних пропусках, щоб хто-небудь не поснідав двічі. Фотографові, звичайно ж, номер з вікном на Майдан. А в мене номер з видом на колишній парк Шато-де-Флер, будинок Інституту шляхетних дівиць і вулицю Інститутську, що піднімається в київський район із затишною назвою Липки. У цілому непогано. П'ятизірковий готель у Києві один (не вважаючи президентського) — саме колишня «Україна» на іншому кінці Хрещатика, напроти Бессарабського ринку. Тільки тепер, як і сто років тому, вона зветься «Прем'єр-Палас».