У світі є кілька танкових музеїв, але в жодному з них немає такої величезної колекції бронетехніки, як на 64-м кілометрі Мінського шосе в підмосковному селищі Кубинка. Тут представлені у всій вроді не тільки легендарні Т-34 і унікальні «тигри», але і єдиний у світі надважкий німецький танк «маус». Не забуті й сучасні види вітчизняної бронетехніки, які перебувають на озброєнні в арміях багатьох країн

Виникнення Воєнно-історичного музею бронетанкового озброєння й техніки прямо пов'язане з історією вітчизняних танкових військ. Система бронетанкового озброєння початку зароджуватися в Червоній Армії наприкінці 20-х — початку 30-х років XX століття. Створення й розвиток подібної техніки неможливо без іспитової бази, і у квітні 1931 року в Кубинці був організований Науково-іспитовий бронетанковий полігон, де й проходили «хрещення» всі покоління вітчизняних танків і бронемашин. Випробовували на полігоні й закордонні зразки, які попадали в СРСР по ленд-лізі, спеціально закупалися для вивчення або виявлялися в розпорядженні наших військ в у результаті воєнних дій. Згодом колекція полігона, що перебувала в розпорядженні НДІ бронетанкової техніки (38 НИИБТВТ Міністерства оборони), збільшувалася. Щоб забезпечити їй кращу схоронність, були зведені місткі ангари. А 10 вересня 1972 року з ініціативи Головного маршала бронетанкових військ А.Х. Бабаджаняна на основі цієї колекції був відкритий музей.

Розміщена в павільйонах, на відкритих площадках і постаментах колекція унікального музею нараховує більше 300 зразків з 13 країн миру. Більша частина експонатів — близько 130 — вітчизняного виробництва. Тут можна побачити найбільш значимі в історії бронетехніки машини від часів Першої світової війни (британський Mk V у варіанті «гермафродит» і «дідусь» сучасних танків французький FT-17 «рено») до сучасного покоління танків сімейства Т-64-72-80. Від перших вітчизняних броньованих машин (бронеавтомобіль «Остин Путиловский», макет першого танка типу «Росіянин Рено», частково відновлений перший серійний радянський танк МС-1) до танків і бронемашин, що складаються зараз на озброєнні Російської армії.

«Танки — війна розумів», — любив говорити видатний діяч вітчизняного танкобудування Жозеф Якович Котин. І колекція Музею дозволяє в цьому переконатися. В експозиції представлені не тільки машини, що демонструють магістральні шляхи розвитку бронетанкової техніки, але й зразки пошукових розробок, які не привели — по тимі або інших причинах — до появи принципово нових моделей.

Танки й бронемашини розставлені в кожному павільйоні у дві лінійки, строго розділені по типах і по хронології, а в «різномовних» павільйонах — і по країнах. Експозиція Музею — живаючи історія танкобудування. Адже ряд машин перебувають на повному бойовому ході й виглядають у точності так, як у період їх «дійсної» служби в армії. Є й кілька раритетних екземплярів, які були відновлені діючої при Музеї пошуково-реставраційною групою.

Музей відкрили в 1972 році в День танкіста (друга неділя вересня), і з тих пор сюди приходить велика кількість людей, що цікавляться історією бронетехніки. Особливо багато відвідувачів, за традицією, буває 9 травня й 23 лютого. У ці дні на колишньому полігоні можна побачити врочисте «проходження» танків, а ентузіасти з воєнно-історичних клубів разом зі співробітниками Музею влаштовують інсценівки бойових епізодів за участю «живих» машин. Оскільки аматори приїжджають у подібні місця на цілий день, на території Музею в дні масових відвідувань організують харчування, а на лотках можна придбати воєнно-історичну літературу й збірні моделі військової техніки.

Описувати експозицію Музею — однаково, що розповідати всю військову історію останніх 90 років. Тому глянемо лише на деякі зразки часів Великої Вітчизняної війни й ті машини, навколо яких зложилося чимало легенд. Друга світова війна — і Велика Вітчизняна як її головна складова — стала «зоряним» годиною бронетехніки. Ні до, ні після армії не використали танки в таких масштабах. Отриманий у ті роки колосальний досвід дотепер впливає на розвиток цього виду озброєнь. На відкритій площадці перед входом на територію Музею саме й представлені танки й самохідні артилерійські установки (САУ), створені в роки Другої світової війни й применявшиеся Червоною Армією

«Сухопутні лінкори»

У павільйоні № 1 коштують серійні й досвідчені радянські важкі танки й САУ, створені в період з 1930-х по 1960-і роки. Недалеко від входу відразу ж обертає на себе увага пятибашенный Т-35. На початку 1930-х років такі рясно збройні «сухопутні лінкори» використалися в армії для посилення танкових з'єднань і піхоти при штурмі підготовленої оборони супротивника. Це була цілком оригінальна машина, хоча в процесі її створення конструктори й використали окремі, уже існуючі, закордонні розробки. Т-35 символізував у той час військову міць нашої армії, не випадково на медалі «За відвагу» вибите саме його зображення. Але поряд з достоїнствами в цієї машини минулого й серйозні недоліки. Наприклад, складності координації стрілянини з п'яти гармат; танком було складно управляти під час руху, а безліч веж і більші розміри робили його уразливим для вогню супротивника. Усього була випущена 61 машина. Музейний Т-35 — єдиний збережений зразок. Треба сказати, що всупереч твердженням, що зустрічаються іноді, у Радянсько-фінляндській війні ці танки не брали участь, а до початку Великої Вітчизняної війни вважалися повністю застарілими. Останній раз два Т-35 вийшли в бій під час контрнаступу під Москвою в 1941 році.