Дубровник

Дубровник – місто й порт у південній частині Далматинського узбережжя Адріатичного моря – внесений ЮНЕСКО в Список всесвітньої спадщини як унікальний архітектурний ансамбль.

Місто, вірніше, його попередник селище Лаус, був заснований в 7 столітті на невеликому скелястому стрімчаку, відділеному від материка вузькою протокою. А на узбережжя, поруч із острівцем, незабаром виникло поселення Дубровник, що одержало свою назву через достаток произраставших навколо дубових лісів. Протягом сторіч протока стає всі вже через наносні відкладення, і в результаті, в 12-м столітті поселення поєднуються. Навколо міста зводиться єдина стіна - і над морем підноситься потужна й велична міцність південних слов'ян.

У раннім середньовіччі Дубровник перебував під владою Візантії, потім по черзі визнавав владу Венеції й Угорщини. В 14 столітті він одержав самоврядування й став центром аристократичної Дубровницкой республіки, що грала важливу роль на Адріатичне узбережжя. В 1526-1806 роках місто перебувало у васальній залежності від Туреччини. Незважаючи на це, в 15-17 століттях Дубровник стає відомим культурним і науковим центром на Балканах - "Слов'янськими Афінами", які по праву суперничали з Венецією.

Розквіт Дубровника був перерваний рядом стихійних нещасть (землетрус, пожежа), що обрушилися одне за іншим на місто наприкінці 60-х років 17 століття. В 1815 році місто перейшло під владу Австрійської монархії. З 1918 року Дубровник увійшов у Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 року - Югославія), а з 1945 року є одним з міст Республіки Хорватія, нині самостійної держави.

Кріпаки стіни

Протягом сторіч у Старому Дубровнике зложився унікальний історико-архітектурний ансамбль. Історична частина міста являє собою пятиугольную міцність, з усіх боків обнесену двома рядами потужних стін, над якими піднімаються квадратні й круглі вежі (14-16 вв.). Товщина стін - 4-6 метрів (з боку моря - менше, біля трьох), висота досягає 25 метрів.

Кріпосна вежа

Над міцністю піднімається вежа Минчета, з якої відкривається прекрасна панорама на все місто. Підхід з моря захищає вежа Бокар, вхід у внутрішній порт - вежа Святого Івана (уночі для захисту внутрішнього рейду від її до вежі Святого Луки через бухту простягали ланцюг). У багатьох вежах зараз перебувають музеї: етнографічний, морський, археологічний і інші. Цілісний комплекс міських кам'яних будівель 14-18 століть включає житлові будинки з аркадами на першому поверсі, бруковані каменем вузькі вулиці й невеликі площі з фонтанами, прикрашеними статуями. Все місто подібне до великого музею під відкритим небом - "перлина Адріатики" так часто називають мальовничий Дубровник.

Францисканский монастир

Страдун – головна і єдина широка вулиця старої частини Дубровника - приблизно повторює розташування протоки, що ніколи делили місто. Вузькі й високі 3-4-поверхові житлові будинки із черепичними дахами тут сусідять із палацами, храмами й іншими древніми архітектурними спорудженнями.

Дзвіниця на площі Страдун

Один з них – Великий фонтан Онуфрія – створений ще в 15 столітті. Раніше в нього подавалася питна вода по акведуку з гірського джерела, що перебуває за 12 км від міста. До того ж часу ставиться францисканский монастир з однієї з найстарших у Європі аптек, у якій можна побачити унікальні медичні інструменти й безліч стародавніх трактатів по медицині.

Князівський палац

На іншому кінці Страдуна перебуває невелика площа, що була старим центром міста. Тут піднімається "Стовп Орланда", з якого в середньовіччя оголошували укази князя й де стратили злочинців. Наприкінці площі перебувають Рибацькі ворота, що ведуть у гавань, і дзвіниця, чий дзвін збирав народ на площу. Неподалік піднімається храм Святого Влаха, заступника міста.

Серед вражаючих стародавніх будинків – палаци й храми в стилі готики й раннього Ренесансу: Князівський палац (2-я половина 15 століття, нині Міський музей), палац Дивона, або Спонза (16 століття, зараз музей), а також багато унікальних будов раннього й пізнього середньовіччя, серед яких домініканський монастир (13 століття) і розкішний будинок єзуїтського монастиря із провідної до нього сходами – "скалинадой" – у стилі барокко; годинна вежа; собори й церкви в стилі барокко, розписані відомими майстрам.

Палац Спонза

Після важкого землетрусу 1667 року в місті було зведено кілька великих храмів: єзуїтська церква й колегіум (1699-1725 р.), собор (1672-1713 р.) і церква Святого Влаха (1707-1715р.) у стилі венеціанського барокко. Всі вони проектувалися італійськими архітекторами.

Храм Святого Влаха

Чимало легенд огортає древні стіни міста - наприклад, кафедральний собор, по переказі, побудований по велінню англійського короля Ричарда Левине Серце, що щасливо врятувало тут після аварії корабля при поверненні із хрестового походу.

Ще одна гарна легенда більш ніж п'ятсотлітньої давнини пов'язана з колишнім жіночим монастирем святої Клари, побудованому в 13 столітті. Тут перебуває так званий "щасливий камінь".

 Зворушлива історія розповідає про два закоханих - молодій черниці й морському капітанові, схоплених після спроби зробити втеча. Черницю замкнули в монастирі, а капітана заточили у в'язницю. У монастирі дівчина знайшла незвичайний камінь і прочитала молитву... І трапилося чудо - закоханим представилася вдала можливість бігти в другий раз.

На жаль, історичному центру міста був нанесений велика втрата в ході збройного конфлікту 1990-х років. Зараз здійснюється відновлення й реставрація архітектурних пам'ятників Дубровника.