У січні минулого року корабель «Антарктика» доставив до берегів крижаного континенту групу дослідників на чолі з відомим французьким мандрівником Жаном Луи Этьенном. Їхньою метою був антарктичний вулкан Эребус.

Десять днів сходження — і вони піднялися на Эребус, відчули безмежне тепло в безмежному холоді: вулкан, розташований на висоті 3947 метрів, викидає щодня від 50 до 70 тонн сірки. Вивчити хімічний склад викидів і було завданням експедиції, оснащеної самими новітніми приладами. З вулкана Эребус, крізь дими, що піднімаються в небо, відкривається самий прекрасний вид на Антарктиду, — скаже після повернення Жан Луи Этьенн.

А йому, колишньому мандрівникові, можна вірити. Він досліджував протоки Патагонії й Вогненної Землі, брав участь у двох експедиціях у Гімалаї (одна — на Еверест), перетнув Гренландію з півдня на північ, поодинці (1986 рік) досяг Північного полюса (перехід, якою він найбільше пишається), багато разів ходив в Антарктику, траверсировал Антарктичний континент, про що докладно розповідав на сторінках «Навколо світу» учасник цієї експедиції Віктор Боярський у нарисі «Сім місяців нескінченності» (№№1-3/91).

Всі експедиції Жана Луи Этьенна завжди добре сконструйовані. Їм передують тривала робота думки, ретельна підготовка. І всієї його експедиції мають чітко виражену мету. Жан Луи Этьенн говорить; «Саме головне — бути відданим своїй ідеї». І далі: «У тім, що стосується сходження на Эребус, наприклад, скажу наступне: Росс першим відкрив гору, що куриться. Пізніше, в 1909 році, Шеклтон виявив, що це — глибокий кратер. Ми ж, 85 років через, пішли, щоб вивчити антарктичний вулкан зсередини. Міняються щаблі пошуку, не сама подорож... У проектах Амундсена, Нансена теж брали участь географи, етнографи, фахівці із земного магнетизму, і кожна їхня експедиція приносила людству нові знання. Звичайно, сьогодні супутники дають можливість фотографувати землю метр за метром. Але наука — це постійний пошук. Так що подорожі живі й потрібні».