Цей дивно гарний і архітектурно разноплановый місто, що є сьогодні однієї з перлин України, нараховує у своїй історії як мінімум 746 років. Левів органічно сполучить у собі як східні традиції, так і типово західні. Чи не кожний його будинок — це ціла історія, повна всіляких перипетій, від політичних до любовних. Особливо ж цікавий щодо цього центр Львова, по праву занесений ЮНЕСКО в список світової культурної спадщини

Перші літописні згадування про Львів ставляться до 1256 року. Однак, по переказі, місто був побудований близько 1241 року князем Волинським і Галицким Данилом Романовичем і названі на честь його старшого сина Лева. При Левові Данииловиче Галицком, що об'єднав під своєю владою всі галицько-волинські землі, Львів, що розташувався серед пагорбів на ріці Полтве, істотно розрісся, перетворившись у великий торговий центр, благо перебував він на торговельному шляху від Чорного моря до Балтійського.
 
У постійній боротьбі з татаро-монголами й агресією, що підсилювалася, польських і угорських феодалів відбувалося значне фортифікаційне зміцнення Львова. В XIII — першій половині XIV століття Старий, або Княжный, місто складався із трьох частин дитинця (кремля), подгородья й пригорода. Кремль стояв на найвищому пагорбі, в XV столітті що називалося Горай, в XVII — Лисицею-Горою, а в нинішні часи — просто Князівською Горою. Дитинець був укріплений валами, засіками й частоколом, у ньому перебував князівський будинок. На північно-західному схилі пагорба також розташовувалося укріплене підгір'я. Тут в 1292 році була побудована білокамінна церква св. Миколи, фрагменти якої сьогодні включені в пізніші будівлі

Пригород займав правий берег ріки Полтвы й оточував Князівську Гору з півночі, півдня й заходу. В XIII — початку XIV століття навколо Старого Ринку, через який проходив головний торговельний шлях, були побудовані костьоли Марії Сніжної й Іоанна Хрестителя, що дійшли до наших днів практично в повністю перебудованому виді. У той час у місті перебували німецька й татарська колонії.

Після того як в 1340-м рід Романовичей перервався, Львовом як намісник Литовського князя Люберта став правити воєвода Дмитро Детько. А в 1349 році, після захоплення польськими феодалами, перейшов під правління польського короля Казимира. При ньому в 1356 році Львів домігся так званого Магдебурзького права, що ще в XIII столітті зложилося в німецькому місті Магдебурзі й було відбиттям успіхів городян у боротьбі з феодалами за самостійність. По закінченні недовгого часу перебування Львова в складі Угорщини (з 1370-го по 1387 рік) місто знову відійшло Кпольше.

Із середини XIV століття почалося посилене заселення міста поляками й німцями. До цього ж часу ставиться й поява в його архітектурних ансамблях готичного стилю. На той момент Львів мав форму неправильного чотирикутника із квадратним ринком посередине, розділеного мережею прямих, часто забудованих вулиць.
 
В основному всі ці застроечные роботи робили німці-колоністи, що прибули в місто за запрошенням Казимира. На територію Князівського Львова вела Краківська вулиця, Галицкая ж ішла в іншу сторону й кінчалася Галицкими воротами. У середині XV століття центр міста було обнесено ровами з водою, над якими були споруджені 4 звідні мости. Тоді ж були зведені численні костьоли, у тому числі св. Станіслава, Францисканців, св. Катерини, св. Духа. На жаль, всі вони були знищені під час найсильнішої пожежі 1527 року.

В XIV—XV століттях був також споруджений готичний кафедральний собор, реставрований в XVIII столітті. Новий Львів захищав Високий замок, побудований на іншій горі ще наприкінці XIV століття поруч із Князівської, був відділений від її глибоким ровом, засипаним в XIX столітті. Старе місто стало тепер бути своєрідним передмістям середньовічного Львова

Наприкінці XVI століття місто захопила хвиля Ренесансного будівництва, спочатку в італійському, а ледве пізніше — у німецькому дусі. Це був час особливого напливу у Львів іноземних купців, які нарівні з місцевими жителями будували свої будинки, монастирі й церкви. До цього періоду ставиться каплиця трьох святителів, капели Боимов і Кампианов, а також комплекс споруджень Львівського братерства, що зіграло значну роль в освіті народу й зміцненні православ'я на Україні

В 1704 році після нападу шведів під предводительством короля Карла XII Львів почав занепадати. При першому розділі Мови Посполитой (1772 рік) місто, будучи складовій частиною Галичини, відійшов до Австрії, після чого був перейменований у Лемберг і став столицею провінції, поступово перетворюючись у промисловий, торговельний і культурний центр. В 1867 році Львів увійшов до складу Австро-Угорщини. Під час Першої світової війни, з вересня 1914 по червень 1915-го, був зайнятий російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини влада у Львові захопила «Національна рада», що проголосила утворення в Галичині «Західно-української народної республіки». А с 1919 по 1939-й, після захоплення міста Польщею, був адміністративним центром Львівського воєводства. В 1939 році після приєднання до СРСР Західної України Львів став обласним центром УРСР, а після 1991 року — держави Україна