«Я не шукаю пригод заради самих пригод. Повнота життя не обов'язково пов'язана з подоланням стихій — робота думки, досягнення гуманної мети прикрашають її сильней. Я органічно не здатний уважати людей, що жили тисячоріччя до нас, нижче себе, і мені претит, коли я зіштовхуюся з таким часто навіть підсвідомою зневагою до тих, хто жив до нас і не володів нашою технікою. Мені робить приємність клацати по носі вчених сухарів і зарозумілих гордіїв. Але мотиви подолання власної слабості, пасивності, мотиви твердження людської особистості через досягнення, здавалося б, недосяжного мені близькі й зрозумілі...»

Ці слова були сказані Туром Хейердалом в 1969 році під час його інтерв'ю журналу «Навколо світу». Тоді йому було 55. Вся його попереднє життя ні в найменшому ступені не вступала в протиріччя зі сказаним. А вся наступна — він пішов з життя у квітні цього року — лише зміцнила його в цій позиції. Рідкій людині вдається пройти свій земний шлях, не порушивши даної самому собі в максималістській юності клятви вірності обраної мети. Хейердалу — удалося. Його слова ніколи не розходилися зі справами. Хоча й святим його теж не назвеш — йому були властиві звичайні людські слабості, причому найрізноманітнішої властивості. З деякими з них він і не вважав потрібним боротися, але ті, що заважали справі, вона волів переборювати, а тому в людській пам'яті залишиться тільки та сила, що виходила від цієї унікальної особистості

Усьому світу Хейердал став відомий в 1947-м, після того, як він і п'ятеро його однодумців дерзнули пуститися в плавання по Тихому океані на плоті, спорудженому з бальзового дерева. Легендарний «Кони-Тики» — копія плота південно-американських індіанців, переборовши відстань в 8 000 кілометрів, пройшов по океанських водах від Перу до острова Раройя в архіпелазі Туамоту. Успіх цього божевільного, на думку багатьох, підприємства дав підставу вважати висунуту Хейердалом теорію про те, що заселення Полінезії могло відбуватися не тільки з Азії, як уважала «офіційна» наука, але й з Американського континенту, цілком правомірної. Наступні три організовані їм експедиції — на папірусних човнах «Ра» і «Ра-2», а також на очеретяному «Тигрисе» — продемонстрували можливість проникнення древніх мешканців Середземномор'я на території Нового Світла за тисячі років до Колумба й древніх шумерів — в Индостан і на південне узбережжя Аравії. І робилося все це Хейердалом ще й для того, щоб довести, що океани, що розділяють материки нашої планети, людей, їх що населяють, тільки поєднують

Подібна позиція залучала до нього й до його неординарних підприємств увага мільйонів людей, з неослабною увагою протягом декількох років следивших за пересуванням по неосяжних просторах Світового океану жменьки розпачливихих хоробрих, ведених їх невтомним і беззмінним капітаном — Туром Хейердалом. Незважаючи на численні критичні випади, висловлювані на адресу його позиції й всіх дій, що вживають їм на доказ її справедливості, люди його любили. І він відповідав їм тим же.

Тур Хейердал народився в 1914 році в невеликому місті Ларвике на півдні Норвегії. Його батьки жили в статку, але особисті відносини між матір'ю й батьком не складалися — вони досить рано розвелися. Мати працювала в антропологічному музеї, і юний Тур, особливо під час хвороби, незабаром уже зачитувався не традиційними норвезькими казками, як всі його однолітки, а книгами по антропології. Досить рано познайомився він і з дарвінівською теорією еволюції. Цікаво, що в дитинстві Тур страшно боявся води, тому що двічі ледве не потонув. Як він сам згадував згодом, якби років в 17 йому хто-небудь сказав, що він буде плавати по океані на вутлої лодчонке по нескольку місяців, він порахував би тієї людини божевільним. Розстатися із цим острахом він зміг тільки в 22 року, коли, випадково впавши в ріку, знайшов у собі сили виплисти самостійно. До 1933-му, вчасно надходження в університет, його пристрасті були вже остаточно визначені, а тому надходити він вирішив на природно-географічний факультет університету в Осло. В 1936 році Хейердал женився на Лив Кочерон, а в 1937-м після закінчення університету чоловік і жінка відправилися на Маркізькі острови, розташовані в Тихому океані й стосовні до Французької Полінезії. Їм здавалося, що вони зможуть прожити в умовах девственно недоторканої природи, подібно Адамові й Еве, без особливих складностей. Але згодом і в Лив, і в Тура стали з'являтися на ногах виразки, що кровоточать, їм необхідно було терміново здатися лікареві, і молоді люди, зрозумівши, що повернутися назад до Природи й первозданних умов життя сучасній людині вже неможливо, вернулися на батьківщину.

И проте саме ця подорож поклала початок головному інтересу, що визначив все подальше життя Хейердала, — інтересу до антропологічних вишукувань. Тоді ж виникла і його гіпотеза про можливості заселення Полінезії вихідцями з Південно-Американського континенту, і тоді ж Хейердал почав всебічне вивчення полинезийских територій.

Після початку другої світової війни Норвегія оголосила про свій нейтралітет, але це не врятувало країну від нападу. 9 квітня 1940-го країна була майже повністю окупована. Хейердал, що вступив в 41-м у Норвезькі збройні сили, незабаром виявився на території Великобританії. Справа в тому, що й король Норвегії, і уряд країни ще в червні 1940-го переправилися на Британські острови й переважну більшість норвезьких військ проходило підготовку в Шотландії. У їхньому числі був і Хейердал. В 1944 році радянські війська звільнили більшу частину Норвегії від окупантів