Крізь шум прибою доноситься гуркіт хвиль, які обрушуються на виступаючі камені. Дві стихії зливаються в обрію — океан і небо. Стрімкі, що йдуть у море скелі, відкриті простори, повне безлюддя — все це створює враження дикого первозданного ландшафту. Про людину нагадує лише вузька стежка. З, переривчаста, що петляє серед каменів. Узбережжя Північної Каліфорнії, біля міста Санта-Круз — одне з деяких місць у Сполучених Штатах, де живе американський сокіл сапсан

За свою величавість, силу й сміливість цей птах здавна вважається символом волі. Гордий погляд і аристократична постава завоювали їй особливе місце в пташиному царстві. У неї довгі крила, синювато-чорна спина, білі груди й блискуча голова. Немов випущена з лука стріла, злітає в небо сокіл-сапсан і раптом, зробивши крутий віраж, каменем падає вниз...

Бажання помилуватися польотом рідкого птаха й глянути на океанську гладь зі стрімкого обриву притягає на узбережжя туристів-скелелазів. Вони влаштовують табори у видаленні від прибережних стрімчаків, де є затишні зелені галявини. А сюди приходять із мотузками й альпіністськими гаками, сміло ступаючи під дах неба

Але з'являються на скелястому узбережжі не тільки аматори гострих відчуттів. Для орнітологів з лабораторії по вивченню хижих птахів у Санта-Крусе тут робоча площадка. Шостий рік вони приїжджають сюди для збору соколиних яєць. Від ДДТ і інших пестицидів їхня шкарлупа стає тендітної й розламується ще до виведення пташенят. Єдиний вихід урятувати потомство соколів — забирати яйця винкубатор.

Учені оглядають гнізда й вибирають яйця з тонкою й тендітною шкарлупою. Кропітка робота, що вимагає навичок і знань! Замість зібраних яєць кладуть пластикові, спеціально виготовлені, які не тільки зовні схожі на натуральні, але мають ту ж вагу й температуру. Соколині яйця відразу поміщають у портативний наспинний інкубатор і відправляють у лабораторію в університет Санта-Крус. Через кілька тижнів пташенята, що вилупилися в неволі, вертаються вгнезда.

Щоб добратися до соколиних гнізд, орнітологам потрібно воістину альпіністська техніка. Углядівши людей на скелях, соколині самки починають метатися й роблять кола над гніздами. Їхні нервові лементи можуть бути сигналом небезпеки для скелелаза — соколи — сапсани вважаються одними з найшвидших і лютих птахів. Ці хижаки, углядівши видобуток, різко зупиняються навіть на швидкості більше 200 миль у годину й спрямовуються вниз. Вони дуже прив'язані до свого будинку, і людині, що направляється до їхнього гнізда, можуть доставити чимало турбот

Крім підміни яєць і виведення пташенят в інкубаторі, існують і інші способи порятунку соколиного потомства. Один з них — так зване перехресне виховання. Степові соколи харчуються в основному гризунами, які накопичують в організмі менше хімічних сполук, чим птаха, що служать їжею для соколів в океанічних скель. Тому в степовиків більше здорове потомство. Прибережним соколам непомітно «підкидають» яйця степових, а тим віддають на виховання більше слабких нащадків

Виручають сапсанів і штучні гнізда. Цей спосіб доповнює інкубаційний і перехресний. Пташеняти помістять у спеціальну коробку на високому стрімчаку або вежі. Полетять вони тільки через тиждень, а поки цілодобово одержують із рук людини їжу й воду. Не в прямому, звичайно, змісті «з рук» — людини тут взагалі не видно, вона доглядає за пташенятами, не показуючись. Двотижневі пташенята охоче приймають їжу з рота іграшкового птаха. Так само із засідоки відганяють хижаків

Штучні гнізда для соколів роблять і в Європі. У Німеччині, наприклад, у місцях, що підходять для гніздування, вибирають найвищі дерева й галузі, де можна встановити спеціальні будиночки типу шпаківень. Отут уже потрібна «древолазная» техніка — шпаківні нерідко доводиться монтувати на висоті 25 — 30 метрів. Верхові будиночки на деревах без остраху обживає молоде покоління соколів

До 60-х років соколині ареали у світі оцінювалися як великі й стійкі. Але із застосуванням пестицидів число цих птахів різко пішло на спад у самих різних районах. У Каліфорнії — промислово розвиненому штаті з нестабільною екологічною ситуацією — збої в налагодженому природному механізмі почали проявлятися ще в 20-і роки. У Північній Каліфорнії стали зникати соколи. ДО 1972 року, коли тут була створена охоронна зона узбережжя, із трьохсот гнізд залишалися лише одиниці

Всьому живому доводиться пристосовуватися до середовища, що змінилося, перебування, неприродним концентраціям хімічних речовин. Міняються інстинкти, поводження, психіка звірів і птахів. Чайки перестають боятися людини, а ворони навіть проявляють підвищену агресивність і нападають на людей. Як тут не згадати похмуру кинофантазию Альфреда Хичкока про напад птахів на рід людської...

Починається зі зміни стайного поводження, потім наступає скорочення чисельності всієї популяції. Як ні грізний на вид той же сокіл, але він дуже чутливий до забруднення навколишнього середовища. Цей птах — свого роду унікальний і тонкий індикатор її якісного стану
Ніякі притулки не здатні врятувати птахів, що живуть у тісному зв'язку з навколишнім світом, і якщо він отруєний, то під погрозою все живе

Сокіл і людина перебувають на вершині харчового ланцюга: вони харчуються птахами або рибами, які, у свою чергу, поглинають менші організми, досить сприйнятливі до токсичних з'єднань. Рухаючись по ланцюжку, ці з'єднання збільшують свою концентрацію. З десяток штучних хімічних сполук, багато хто з яких смертельно небезпечні для птахів і ссавців навіть у мільйонній або трильйонній дозах, виявляють у яйцях і тканинах соколів. Доля сапсана, що перебуває на грані виживання, — попередження про небезпеці й людину