Жоден із сучасних міст не випробовував такого різноманітного впливу культур і народів. За багато століть свого існування він пройшов через всі історичні віхи, починаючи з неоліту. У Дамаску наших днів можна відчути віяння нових високих технологій і відчути значимість найдавніших відкриттів. Тому що на Сході ніщо не забувається й ніщо не відкидається...

На знівеченою сушею землі Близького Сходу не так багато місць, здатних подарувати життя невеликому поселенню, не говорячи вже про велике місто. Місце, обране першими поселенцями — родюча долина ріки Барады, — виглядає зеленим островом, що втратився серед безкрайніх сірійських пісків і базальтових пустищ.
Багата долина Гаута просто притягала сюди подорожан ароматом квітучих садів і прохолоддю тінистих дерев. Назва долини походить від арабського «гаит» — «низина», «гай», «сад». Недарма в стародавності вважалося, що «якби не Гаута, Дамаск не був би Дамаском». Для мандрівників, виснажених багатомісячним шляхом у Дамаск, відпочинок у тінистих садах аль-файха («запашного» — так ще називали це місто) чи здавався не райським блаженством.

Торговельні шляхи, що простягнулися із заходу на схід і з півночі на південь, а також родючий ґрунт сприяли швидкому збагаченню міста за рахунок торгівлі й ремесел. Тут торгували відмінним місцевим вином, маслиновим маслом, миррою, ладаном і вовною. Збагачення міста відбувалося також за рахунок транзитної торгівлі міддю й залізом, настільки необхідними для виробництва сільськогосподарських знарядь і зброї.
Поголоска про це благодатне місто поширилася далеко за його межами, даючи привід не тільки для його розвитку, але й залучаючи тих, хто будь-що-будь прагнув заволодіти настільки ласим шматком

Історія Дамаска настільки довга й заплутана, що ні самі дамаскинцы, ні численні книги «не пам'ятають» точного часу підстави міста. Уперше він згадується в Єгипетських хроніках майже четырехтысячелетней давнини як місто, завойований Тутмосом III в XV столітті до нашої ери.
В XII столітті арабський учений Ибн-Асакер, затверджував, що першими новими будівлями після Всесвітнього потопу були саме міські стіни Дамаска. Через сторіччя історик Якут аль-хумави наполягав на тому, що вік міста слід відраховувати від часів Адама й Евы, тому що, на його думку, після вигнання з Едему (уважається, що райський сад розташовувався десь поруч, у Мессопотамии) вони оселилися саме в районі Дамаска.

Біблійну версію «підтверджують» і багато достопримечательности, що перебувають тут. На схилах гори Касьюн, біля якої розташоване місто, є печера, називана Магарат ад-дамм, що в перекладі з арабського означає «печера першої крові». По запевненнях городян, саме в ній Каїн убив свого брата. Неподалік розташовані семиметровий похоронний саркофаг Авеля, а також легендарна могила біблійного царя Нимрода, що, знову ж по місцевому переказі, подарував Авраамові раба Демашка, що став згодом засновником міста. А на думку вчених, вік перших поселень у районі сучасного Дамаска нараховує від 6 до 8 тисяч літ
У ті далекі часи, коли зароджувалися перші цивілізації, у квітучій долині почав рости місто, якому призначено було стати найдавнішим з нині існуючих

Протягом багатьох століть Дамаск був постійним об'єктом іноземних навал. В III тисячоріччі до нашої ери держави Аккад і Ур, розташовані на території Межиріччя, намагалися скорити місто. В XVI — XIV століттях до нашої ери за панування над ним боролися відразу три держави — Єгипет, Хетське царство й Митанни. В XI столітті до нашої ери місто захопили й затвердилися в ньому арамеи, що заснували Дамаське царство, що стало першою сильною сірійською державою. Верховному божеству Хададу арамеи звели святилище, що прославилося своєю величчю у всіх околишніх країнах. У Старому Завіті згадується, що його вівтар скопіював правитель Іудеї цар Ахаз. Правда, той же Ахаз у першій половині VIII століття до нашої ери підступно зрадив союз із правителем Дамаска Рецином, пославши владиці Ассирії великий хабар із проханням захистити його «від руки пануючи Сірійського». Це й стало приводом для ассірійського вторгнення

Дамаск пручався довго, але ні потужні оборонні зміцнення, ні 5-літній запас продовольства не допомогли йому вистояти. В 732 році до нашої ери після річної облоги міста ассірійський цар Тиглат-Паласар III пішов на приступ. Уміло використовуючи тарани й особливі облогові знаряддя за назвою «великі мухи» (більші дерев'яні рами, на які накручувалися потужні канати з кінського волоса й дубового лика, що працювали подібно катапультам), ассирийцы зруйнували міські стіни й вступили в місто. Після тижня кривавих вуличних боїв Дамаск був узятий, його знамениті запашні сади спалені, правитель Рецин обезголовлений, а 20 000 городян викрадені вплен.

По новому ассірійському територіальному розподілі Сирія стала провінцією, а Дамаск відповідно — провінційним містом, продовжуючи, втім, залишатися центром перетинання караванних шляхів і торгівлі. Після скорення Ассирії Мідією й Вавилоном в 605 році до нашої ери її території були поділені. Сирія стала подвластна Зеландско-Вавилонської (або Халдейської) державі, виявившись під даниною Навуходоносора II. Мінялися правителі, а місто жило своїм життям. В 539 році до нашої ери цар держави Ахеменидов Кир II взяв Дамаск і включив його до складу величезної ахеменидской імперії.