Земля древньої Палестини буквально просочена історичними подіями. Кожний квадратний метр несе в собі така кількість різноманітної й часом суперечливої інформації, що можна просто заплутатися в потоці подій багатовікової давнини

Ще біля X століття до н.е. іудейський народ заснувало на цих землях держава Ізраїль. Під час свого царювання Давид підкорив своєму пануванню всю територію Негева, а його син, мудрейший цар Соломон, вибудував там значну смугу захисних зміцнень, продовжив почату ще єгипетськими фараонами розробку знаменитих мідних копій у Тимне — місці в південному краї Негева, а також побудував морський порт Ецион-Гавер (нинішній Эйлат). Відоме кожному поняття «збирай царя Соломона» також пов'язане з Тимной, хоча воно достатно умовно, тому що свої багатства він одержував із всіляких місць. Недарма в Третій книзі Царств говориться, що «у золоті, що приходило Соломонові в щороку, ваги було шістсот шістдесят шість талантів золотих…» Як видно, порт Ецион-Гавер і призначався насамперед для цих цілей. На жаль, точно невідомо, звідки ці багатства йшли в царські скарбниці й куди саме міг відправляти кораблі Соломон. Можна тільки припускати, що в Тимне перебувала лише частина тих міфічних копей, які й становили багатство Пануючи царів.

Після його смерті в 922 році до н.е. могутня й процвітаюча держава розділилася на дві частини: північну — Ізраїль, і південну — Іудеєві. В V столітті до н.е. Іудеєві захопили вавилоняне, вигнавши із країни безліч євреїв. Деякі згодом повернулися, інші ж розселилися по всій території Європи й Азії. В 63 році до н.е. Палестину захопили римляне, а в VII столітті нашої ери ці великі землі перейшли у володіння арабів-мусульман, ставши в 1516 році частиною Османської імперії. До цього часу на території Палестини жило багато арабів-мусульман, хоча залишалися і єврейські громади.

Південні межі пустелі Негев входили в сферу торговельних, економічних і геополітичних інтересів всіх народів, що жили тут. Але, мабуть, головною відмінною рисою території, що є в нинішній час Національним парком-заповідником Тимна, було найбільше родовище мідної руди. Як уже говорилося, розробки міді на цій території велися ще єгиптянами, про що свідчать залишки древніх єгипетських храмових будівель. Для її одержання в копях трудилися не тільки тимчасові робітники з пустелі Негев, але й кваліфіковані металурги.

Ландшафт цієї місцевості дуже незвичайний. Ерозія води й вітру за багато століть створила вигадливі утворення, складені із червоного нубийского піщанику. Саме тут перебуває величезний каньйон з легендарними Соломоновими стовпами — гігантськими, до 50 м висотою, піщаними колонами темно-червоних кольорів, а також скеля «Гриб», що коштує особняком і представляє собою відшліфовану пісковикову брилу, схожу своїми обрисами із грибом.

У подножья Соломонових стовпів перебувають руїни єгипетського храму, спорудженого біля XIV століття до н.е. на честь богині Хатор — покровительки рудокопів, що добували мідну руду. Сонце, вітер, пісок, добові перепади температури й донині продовжують міняти вигляд цього величного місця