Зараз, коли пишуться ці рядки, Фукс перебуває десь у Північній Атлантиці, у районі Ісландії. Де він буде, коли журнал вийде друком і дійде до читачів? Сказати із упевненістю не можна. Але це природно, коли мова йде про дійсного мандрівника, тим більше оморяке.

Наше знайомство з Арведом Фуксом відбулося кілька років назад завдяки другові редакції, полярному мандрівникові й керівникові рязанського центра «Полюс» Михайлові Малаховому

Арведу Фуксу, що живе в Бад-Брамштедте, під Гамбургом, призначено було стати моряком. Попрацювавши морським інженером торговельного флоту, він побував, як говорять англійці, «на сімох морях» — тобто об'їздив полмира. Здавалося б, куди вже більше — навіть для самої романтичной і шукаючої пригод натури. Але не для Арведа Фуксу

Він пускається в самостійні морські пригоди, вибираючи щораз маршрути в самих складних умовах, у самих важкодоступних куточках землі. Зі своїм другом, Райнером Нойбером, робить перехід через льоди Гренландії за 70 днів, проробляє нелегкий шлях по гірських потоках Канади, на фальтботах обгинає мис Горн. В 1989 році, під час експедиції «Айс уок» — «Льодовий похід»,— піший маршрут якої перетинав Арктику, Фукс і знайомить із Малаховим. Тоді ж народжується й план наступної, настільки ж ризикової, як і всієї попередні, експедиції «Айс сейл» — «Крижане плавання» — похід на вітрильній яхті навколо Північного полюса

Розрахований на три роки проект «Айс сейл» не мав прецеденту. На своїй яхті «Дагмар Ааен» Арвед Фукс вирішив обійти всю Арктику уздовж узбереж Європи, Азії й Америки. Експедиція замислювалася як міжнародна, екіпаж був підібраний багатонаціональний. Унікальність проекту дозволила залучити спонсорів, завдяки чому яхта була оснащена найсучаснішим дорогим устаткуванням, включаючи й супутникову навігацію, а її корпус укріплений льодовим поясом

У березні 1991 року «Дагмар Ааен» вийшла з Гамбургу, обігнула з півночі Європу, зайшовши по шляху на Шпицберген. Наприкінці червня Фукс прибув у перший російський порт Мурманськ

При сприянні центра «Полюс», що має вже солідний авторитет в області організації міжнародних полярних експедицій і, що взяв на себе всі контакти з керівництвом Північного морського шляху, був отриманий дозвіл на прохід на схід Нової Землі по Північному морському шляху, закритому колись для плавання кораблів під іноземними прапорами

Отже, вийшовши з Мурманська, яхта Фуксу відвідала Архангельськ, Землю Франца-Иосифа й прибула в Нарьян-Мар. Відтіля члени експедиції зробили похід у глиб Малоземельской Тундри. Потім була продовжена морська частина проекту, і яхта, проїхавши через Карське море до устя Єнісею, на початку вересня прибула Вигарку.

Тому що на подальше плавання по Північному морському шляху дозвіл у Фуксу поки ще було відсутнє, було вирішено там зазимувати. «Дагмар Ааен» стала, таким чином, першим іноземним судном, що стало на зимовий прикіл в Ігарці. Перебування невеликого шматочка іноземної території, якимось є будь-яка посудина, всю довгу полярну зиму в цьому порту в низов'ях Єнісею стало для міста воістину подією. На яхті позмінно жили по двох учасника експедиції: іноземець і росіянин. В «зимівників» з жителями Ігарки встановилися самі дружні відносини: один австралієць навіть женився на місцевій дівчині, а в Ігарку прибув караван гуманітарної допомоги з Німеччини

Улітку 1992 року було нарешті отримане дозвіл на подальший рух по Північному морському шляху: дорога на схід до Аляски, що Фукс мав намір досягти в ту навігацію, була відкрита. У липні «Дагмар Ааен» вийшла на Єнісей і в серпні прибула на Діксон. Але виявилося, Льодовитий океан перебороти складніше, ніж бюрократичні препоны. Льодові умови до сходу від Діксону були занадто важкими для судна типу «Дагмар Ааен»: протокою Вилькицкого могли пройти тільки криголами, і штаб морських операцій у Діксоні видати Фуксу дозвіл на подальше плавання в умовах, що створилися, просто не міг

Однак Арвед Фукс все-таки повів своє судно далі на схід. Що їм рухало в той момент? Чи то він порахував відмову в дозволі плисти далі перестраховкою нашої влади, чи те вирішив урятувати честь експедиції перед спонсорами, що вклали в неї більші гроші. У кожному разі це просто був розпачливий крок. Але на самому початку вересня, в архіпелагу Норденшельда, льоди виявилися непереборними, і подальший рух яхти був не тільки сполучений з величезним ризиком, але й чревате навіть загибеллю судна: у Діксоні вже навіть почали розробляти план порятунку «Дагмар Ааен» за допомогою криголамів. Але все-таки розсудливість узяла гору: Фукс розгорнувся й повів яхту назад, вирішивши стати на зимівлю Внорвегии.

Мужність Фуксу, його небажання підкоритися вимогам керівництва Північного морського шляху — усе виявилося даремним. Плани плавання по Льодовитому океані довелося переглянути. По-перше, у намічені три роки експедиція вже не укладалася, а по-друге, Фукс, порушивши правила проходження Північного морського шляху, створив тим самим складності з одержанням повторного дозволу на плавання уздовж північних берегів Сибіру як для самого себе, так і для наступних іноземних експедицій. Що ж, правила є правила — їх треба дотримувати...

Невдача Фуксу в льодах Карського моря не зменшила його теплих і дружніх почуттів до Росії: проект «Айс сейл» сприяв розширенню міжнародного обміну, контактів, у які були залучені завдяки його особистим зв'язкам десятки й сотні людей як у Росії, так і в Німеччині. У рамках проекту Фукс організував відправлення зі свого рідного Бад-Брамштедта в Росію декількох караванів гуманітарної допомоги, відбувся обмін між країнами групами бізнесменів і учнів

Перезимувавши в Норвегії, «Дагмар Ааен» рушила до берегів Ісландії. На борті яхти перебувають члени міжнародної студентської групи, у тому числі й наших хлопці з Рязані, «штаб-квартири» центра «Полюс», що настільки многим допоміг у здійсненні останнього задуму Фуксу. Мандрівник не залишає ідею пройти Північним Льодовитим океаном уздовж Півночі Росії, а можливо, він піде й у західному напрямку, через Канаду, де, природно, його теж підстерігають труднощі. Адже на відміну від Північного морського шляху комерційної навігації по північно-західному проході не здійснюється, а виходить, і плисти прийде повністю на свій страх і ризик

Загалом, як, де й коли закінчиться ця чергова подорож Арведа Фуксу — невідомо. Можна лише майже із упевненістю сказати: воно буде в нього не останнім, а по його завершенню він напише ще одну книгу про свої пригоди. А поки ця книга ще не написана й сам її автор навіть не знає, який буде її епілог, ми пропонуємо увазі наших читачів глави із книги мандрівника «На фальтботах навколо мису Горн».

Мис Горн для моряків — однаково що Еверест для альпіністів,— уважає Арвед Фукс. І його зимова подорож нелегких фальтботах навколо цього легендарного й мису, що користується дурною славою, — одне із самих неймовірних пригод в історії мореплавства