Експедиції вчених завершують наслідок з нагоди, що произошли 21 серпня 1985 року. Саме в цей день над північними берегами озера Ниос у західній частині Камеруну пройшло хмару задушливого газу, що залишило після себе 1746 загиблих. У селищі Ниос, Субум, Ча й Фанг майже не залишилося жителів, загинула вся домашня худоба, птах і навіть комахи

Тому що це озеро розташоване в кратері вулкана, що вважався сплячим, багато дослідників, що прибули сюди незабаром після трагедії, припустили, що вулкан ожив, і викинутий виверженням отрутний газ, пройшовши крізь воду, отруїв на своєму шляху все живе

Обстеження, проведені експедиціями з Італії, Франції, Японії, Нігерії, Швейцарії, США й Великобританії, установили, що постраждала рослинність по берегах озера. Листя покрилося коричневою плівкою. Подекуди листи почорніли й скулилися, як від холоду. Був зроблений висновок: цей наслідок того, що газ, що виділився з надр озера, розширюючись, остудився і як би приморозив листя. Відомо, що виділення розчиненої у воді двоокису вуглецю З2 іде з поглинанням енергії й відповідно викликає похолодання. У цьому випадку похолодання могло скласти 10 градусів. Перші спроби взяти хімічні проби глибинних вод виявилися невдалими: при підйомі посудини вибухали через високий тиск газів, що втримуються в них. Удалося це лише при вповільненому підйомі посудин з відкритим клапаном. Аналіз на місці показав, що на 99,6 відсотка розчинені гази представляли двоокис вуглецю, крім того, у пробах утримувалися метан і невелика кількість гелію

Виконаний у лабораторних умовах німецькими вченими аналіз дозволив укласти: відразу після катастрофи у водах озера втримувалося близько 250 мільйонів кубічних метрів З2. Ізотопний склад кисню й вуглецю підтверджує, що гази надійшли сюди, просочуючись із глибин землі. Нові виміри, зроблені вже у квітні 1992 року, говорять, що З2 продовжує надходити в озеро — біля п'яти мільйонів кубічних метрів рік

Все це, однак, суперечить показанням жителів, що вижили, стверджуючих, що в момент нещастя вони почували захід тухлих яєць або пороху й нібито чули звук вибуху. Такі явища могли б супроводжувати вулканічне виверження вибухового типу. Але воно б неминучо викликало порушення потужного шару осадових донних порід, які осаджуються досить повільно. У той же час жодна з узятих проб води опадів не містила й сірчистих газів не було

Уважається, що двоокис вуглецю не має заходу, але має легкий кислотний смак, тому що в роті утворить вуглекислоту. Англійські дослідники відзначають, що у всіх шести мовах, на яких говорять мешканці околиць озера Ниос, окремих слів для поняття «запах» і «смак» немає. Тому при перекладі (найчастіше подвійному) ці відчуття могли передаватися тим самим словом «запах». До того ж важко пояснити, чому деякі жителі селища Субум, що перебуває в 10,4 кілометри від озера, затверджують, що вони одночасно чули гуркіт вибуху й почували «дурний захід», хоча газова хмара могла перебороти цю відстань за півгодини, а звук — за 32 секунди

Поховання загиблих ішло в братських могилах досить поспішно, без проведення аутопсии. Лікарі, навіть корінні камерунцы, що живуть у столиці країни, місцевими мовами не володіють і симптоми перенесших трагедію описують лише приблизно. Відзначено, однак, що на тілі деяких загиблих були пухирі. Вулканологи приймали це за свідчення впливу гарячих або кислотних газів, викинутих виверженням. Але в живих вони виявилися лише поверхневими й швидко зажили

В 548 госпіталізованих і 297 осіб, що одержали амбулаторну допомогу, симптоми були подібними з тими, що бувають при впливі задушливих газів, таких, як двоокис вуглецю. Всі поступившие в лікарні перебували без свідомості, багато хто з них — протягом декількох годин, що також указує на високу концентрацію З2.

Всі разом узяте привело дослідників до наступного висновку. Очевидно, до серпня 1985 року води й осадові породи в озері Ниос були перенасичені двоокисом вуглецю. У дощовий сезон (розпал його доводиться на цей місяць) численні струмки й ріки, що впадають із півдня, поповнили озеро водою, що утворила окремий поверхневий шар. Вона була трохи холодней і плотней, чим нижні шари. Поступово новий верхній шар поширився по всій поверхні. У той же час просочування глибинних вод крізь досить пористі породи привело до того, що потужність верхнього холодного шару збільшилася. Звичайно подібна статификация розсмоктується в міру того, як поверхневі води наприкінці дощового сезону теплішають

Однак увечері 21 серпня 1985 року щось порушило спокій озера Ниос. Глибинні води, насичені З2, у північно-східній його частині піднялися наверх. Відомо, що в цю пору року тут панують північно-східні вітри; можливо, що цього разу вони були сильніше й упорнее, чим завжди, і змістили холодну поверхневу воду в південну частину акваторії. Досить було трохи більше щільним водам зосередитися там, де вони втратили стабільний стан, поринули й повсюдно витиснули «газовану» воду із глибини наверх.

вода, ЩоПіднімається, наближаючись до поверхні, початку виділяти міхури газу, а тому що вони мають плавучість, то сприяли процесу підняття глибинних мас із їхнім власним газом. Все це привело до охолодження води, про яке говорилося вище.

газ, ЩоВирвався на поверхню гігантськими міхурами, породив потужні хвилі, що затопили низини на південному березі. Цей газ і його волога, що супроводжувала, перетворилися в дрібний туман, що утворив холодну аерозоль, що хмарою потекла по долинах, що оточує озеро, де зосереджена населення. Подібної моделі не суперечить жоден з наявних фактів

Залишається визначити, наскільки ймовірне повторення такої трагедії. У тім, що озеро вже нагромадило для цього більш ніж достатня кількість газу, сумніватися не доводиться. Однак, якщо описана модель вірна, то газ може знову почати рухатися, але лише за умови нового потужного зовнішнього впливу, що дозволяє глибинним хвилям наблизитися до поверхні. Подібні великі порушення звичайного стану — явище рідке, і, можливо, у людини є час, щоб знайти способи, що дозволяють скоротити зміст ІЗ2 у цій акваторії,— виражає надію журнал «Нью сайентист».