Лабіринти Меркато

Часть столиці, де розташований базар, офіційно називається Аддис Кетема. У народі, однак, збереглася італійська назва — Меркато. Квартал цей — ціле місто, і, якщо вірити путівникам, — найбільший базар Африки. Припускають, що тут живе сто тисяч жителів

Усюди, наскільки охоплює око, що блискають гофровані дахи. Їм, здається, немає числа. Вузькі й звивисті провулки прорізають скупчення хатин. Вони заплутані так, що утворять лабіринт, вибратися з якого без провідника неможливо.

Ми йдемо з Ато Тамене, він знає місто — особливо Меркато — як свої п'ять пальців. Проходимо по кварталах столярів і кошикарів, гончарів, ковалів, кравців. Минемо гори кошиків, циновок, підношень, що перепиняють вхід у майстерні й крамниці. Посередині вулиці сидять навпочіпках торговки. Зерно продають ковшами, фрукти — поштучно, а пряності — на грами. Нас оточує череда кіз. Їх женуть на продаж. Вони займають всю проїзну частину. Автомобілі зупиняються, але водії, здається, ставляться до таких інцидентів як кнеизбежности.

Поворот, ще поворот, і перед нами пахощі Сходу. З відкритих мішків струменіють аромати фіміаму, розмарину, чорного й червоного перцю, мускатного горіха, імбиру й безлічі інших корінь і травок, яких я в житті не бачив і навіть не знав про їхнє існування. Торговці сидять усюди — на найменшому клаптику землі, у самому тісному завулку між будинками
— Тут, на базарній площі, — говорить Тамене, — були повішені ті, хто починав боротися за зміни в Ефіопії. Їх кілька днів не знімали із шибениць, щоб залякати інших. Гирмане Нивейя повісили вже мертвим для лякання

Прихильники реформ почали в 1960 році спробу скинути Хайле Селассие, що находились за кордоном. Керував змовою Гирмане. Раніше він був губернатором у Сидамо й уже тоді намагався здійснити деякі реформи. Пославши землевласників у парламент, міністерства й інші установи в Аддис-Абебі, Гирмане обмежив владу керуючих маєтками й приступився до земельної реформи. Правда, далеко цим шляхом йому просунутися не вдалося. Князі й поміщики розгадали його наміру, і імператор змістив Гирмане. Той намагався організувати переворот, але зазнав невдачі. Тодішні прихильники реформ боялися народу, що, як вони вважали, не міг зрозуміти їх, і не шукали в нього підтримки
— Неграмотність сьогодні одна з наших більших проблем, — продовжує Тамене. — Осліплені, обмануті люди в нас ще є. У Меркато тісняться дрібні торгаші плюс частина населення із самих відсталих районів. Більша посуха 1973/74 роки ще більше збільшила армію безробітних. Багато хто з них за трохи быров готові були на всі

П'яти тисячам жителів Меркато запропонували роботу в цілинних районах на державних фермах, де поки не вистачає людей. Найшлися в Меркато люди, які стали підмовляти переселенців від її відмовлятися. Але більшість із цих п'яти тисяч були молоді безробітні, і їм дуже хотілося знайти міцне місце вжизни.

Я поговорив з одним хлопцем, що відправлявся в цілинний район
— Просто ніяк не укладається в голові, що тепер у мене буде дійсна робота! Я буду допомагати родині...
Потім у Меркато почалося створення декількох кебеле.

Свято в кебеле

Ато Элиас, голова кебеле № 17—19, чекав нас у будинку Тесфалидета. Будинок не дуже відрізняється від європейського. Хіба що незвично високий забір — захист від бродячих собак, гієн і зломщиків — так пекарня, де випікають ынджэры, гігантські коржі діаметром у шістдесят сантиметрів. Але й тут сучасна техніка — поруч із традиційною плитою на деревних вугіллях коштує електрична, теж для випічки ынджэры.
Ато Тесфалидет — член керівництва кебеле. Він відповідає за охорону кварталу й організує колективний відпочинок його жителів

«Кебеле» — древнє амхарское слово, що позначає «об'єднання». У сьогоднішній Ефіопії воно одержало новий зміст і позначає організацію жителів кварталу, що займається самоврядуванням і постачанням. У її ж завдання входить забезпечення безпеки й формування загонів народної міліції
— Сьогодні в нас свято,— говорить Ато Тесфалидет.— Зберуться всі жителі. Так що зможете поговорити з ким завгодно.

Для початку нас провели по кварталі: отут живе біля трьох тисяч чоловік. Відразу впадає в око будівництво дитячого садка. Зведено вже шістдесят чотири чика — двухкомнатных будиночки для членів кебеле. Будівництво оплачує кебеле, якому держава дає кредит. Родина буде платити всього десять быров вмесяц.

За будиночками городи, а за ними — ряд евкаліптів. На грядках працюють кілька людей. Блискає на сонце маленький водоспад. Для зрошення городів не треба було насоса — кебеле побудувало невелику греблю. На площі в чотири гектари вирощують помідори, буряк, лук, огірки, багато інших овочів. Керує всім цим господарством агроном Гебре Йезус.

— Ми можемо забезпечити постійною роботою тридцять чоловік, — пояснює агроном.— Збираємося розширити посадки. Ґрунт родюча, а клімат дозволяє збирати по трьох урожаю в рік. Раніше на місці городу був пустир. Колишній власник усе чекав випадку, щоб продати землю по можливо більше високій ціні. Але в 1975 році були націоналізовані земля й дохідні будинки. Так і не вдалося хазяїнові нажитися

Майже готовий будинок дитячого садка. Залишилося вставити двері й вікна, завершити внутрішню обробку. Дитячий садок — це з ранку, а ввечері тут буде школа для дорослих. Початкова школа, тому що починати треба з абетки. Школа й людям з вищим утворенням дає викладацькі робочі місця. У дитячому садку одержали роботу жінки