Гранада (Granada) — місто в Андалусії, розташований на одному з відрогів мальовничих гір Сьєрра-Невада. Центр провінції Гранада. Населення — 280 тисяч чоловік. Все місто можна побачити з місця, що називається Подих Мавра (Suspiro del Moro). Звідси Боабдил, останній мавританський емір Гранады, востаннє дивився на місто. Католицьким королям не вдалося до кінця перетворити Гранаду в християнське місто, тут як і раніше відчувається велич ісламської культури. Маври вплинули на архітектуру й культуру міста, на уклад життя місцевих жителів і на всю наступну історію Гранады. Розквіт Гранады як столиці Гранадского емірату довівся на епоху Насридов, тобто на 1238 — 1492 р. У цей період у місті були побудовані його головні пам'ятники, Гранада стала центром наук і мистецтв. Католицькі королі завоювали Гранаду, останній арабський бастіон, довше всіх сопротивлявшийся Реконкісті, в 1492 році. Після вигнання маврів місто придбало ренесансну вишуканість і розкіш. ДО XIX століття Гранада занепала, однак у цей час місто відроджується, тут ідуть реставраційні роботи.

Вибудувана на плато на висоті 685 м над рівнем моря, Гранада має своєрідний клімат, досить нетиповим для Андалусії. Улітку тут не так пекуче, як по всій Андалусії, узимку небагато холодніше. Пляжі перебувають в 70 км від міста, а лижна база Сьєрра-Невади — в 30 км (тут в 1996 році проходили зимові Олімпійські ігри). Особливу атмосферу надають місту студенти — кожний шостий житель Гранады вчиться.

Найважливіші пам'ятники Гранады зосереджені в арабському кварталі Альбайсин і поблизу його. Всесвітню популярність Гранада придбала завдяки пам'ятникам мавританській епосі — Альгамбре й Хенералифе. У місті дві головні площі — Пласа Биб-Рамбла (Plaza Bib Rambla) і Пласа Нуэва (Plaza Nueva). Від останньої відходить вулиця Куэста де Гомерес (Cuesta de Gomerez), що веде до Альгамбре й Хенералифе. Навпроти Альгамбры на пагорбі розташований квартал Альбайсин. Чимало в Гранаде й більше пізніх пам'ятників, зведених уже після завершення Реконкісти.

Визначної пам'ятки

Альгамбра — палацовий комплекс, зведений у період правління Насридов. Альгамбра перебуває на високому пагорбі над містом, її видно майже з будь-якої крапки Гранады. Своєю назвою вона зобов'язана червоній глині, що використали при будівництві (по-арабски «альгамбра»— «червоний»). Історія зведення й реконструкції Альгамбры зайняла кілька століть. Коли в 1238 році в Гранаде запанувала династія Насридов, Мухаммад Бен Алхамар вирішив перебратися з району Альбайсин у міцність. Юсуф I побудував там палац Комарес (Comares). Мухамед V побудував Левиний двір і будинки довкола нього. Після Реконкісти Карл V наказав зруйнувати частину палацу й вибудувати на його місці інший палац і церква. Із цього періоду Альгамбра занепала, вона піддавалася розгарбуванню, у ній траплялися пожежі. За реставрацію палацу узялися лише наприкінці XIX століття. У сучасному комплексі збереглися будівлі різних періодів, багато пізніх іспанських назв частин ансамблю Альгамбры умовні.

Єдине спорудження чисто військового призначення в Альгамбре — Алькасаба (Alcazaba) або Цитадель (XIII в.).

В Алькасабу можна потрапити через площу Зброї. Раніше там перебували солдатські казарми, від яких майже нічого не збереглося. Ліворуч розташований сад Адарвес (Adarves) з кипарисами, квітами й безліччю фонтанів. З вежі Ла-Вела (La Vela) відкривається прекрасний вид не тільки на місто, але й на вершини Сьєрра-Невади. Саме старе спорудження Альгамбры — Паласьо-дель-Порталь (Palacio del Portal), від нього збереглися тільки портик з арками й вежа.

Головна визначна пам'ятка Альгамбры — палаци Насридов і дивні дворики між ними. На тлі всього ансамблю виділяється палац Карла V, побудований в 1526 році, зараз у ньому розташовується Музей іспано-мусульманського мистецтва, гордість якої — Альгамбрская ваза. Огляд Альгамбры звичайно починається із залу Патио-дель-Мехуар (Patio del Mexuar), у якому вирішувалися всі питання юридичного характеру. Із приходом християн Патио-дель-Мехуар піддався особливо серйозним змінам, у результаті в ньому панує повне змішання стилів. В 1629 році зал був перетворений у каплицю. У глибині залу з вікна відкривається вид на квартал Альбайсин. Перед Патио-дель-Мехуар розташований ренесансний Двір Мачуки — утвір Толедана Педро Мачуки, учня великого Мікеланджело.

З Патио-дель-Мехуар можна перейти в Золоту кімнату (el Cuarto Dorado) і помилуватися видом одного з найкрасивіших фасадів палацу Комарес (Comares). Внутрішній двір цього палацу — Миртовий дворик (Patio de los Arrayanes), справжня перлина Альгамбры. Праворуч від входу у дворик розташований палац Карла V, а ліворуч коштує вежа Комарес, найвища в Альгамбре (45 м). Перш ніж піднятися на вежу, необхідно пройти в Зал Барка (La Вагса). Потовк із кедра, знищений пожежею 1890 року, повністю відновлений.

Раніше це була прихожая перед Залом послів (Тронний зал), де приймали іноземних посланників. Біля Залу Абенцеррахов (Abencerrajes), у якому, по переказі, минулому вбиті Абенцеррахи — вороги Боабдиля, перебуває знаменитий Дворик Львів (Patio de los Leones), що був центр покоев султанів. Його прикрашають 124 колони, схожі на пальми. Композиція дворика зображує рай, омиваний чотирма ріками. Дванадцять левів, що підпирають фонтан, символізують знаки зодіаку. У вузькому й довгому Залі королів (за Залом Абенцеррахов) раніше влаштовувалися бенкети й свята. Його західна стеля прикрашена розписами по шкірі на лицарські й мисливські сюжети. Напроти Залу Абенцеррахов перебуває Зал двох сестер, де із двох сторін від фонтана лежать дві надгробні плити з мармуру. Зал відрізняється сталактитовим куполом, що нагадує бджолині стільники. Тут жив султан зі своїми дружинами й дітьми. Біля Альгамбры, на провулку Кальехон-де-Фалья (Callejon de Falla), коштує дім-музей Мануэля де Фалья (Museo-Casa de Manuel de Falla), що розповідає про життя й творчість відомого іспанського композитора.