Квитфьель: зимова казка в Норвегії

Куди поїхати на Новий рік, щоб відпочити й покататися на гірських лижах? У цьому сезоні таке питання гірськолижники задавали вже у вересні. Але тим, хто ще не забронював путівку в Альпи, ми пропонуємо відправитися скоряти північні гірськолижні вершини Норвегії. Батьківщина гірських лиж зустрічає свіжим снігом і яскравим сонцем. Настроювалися на мрячні фіорди й свинцевий блиск північних озер, а виявилися на залитої сонцем горі серед засніжених ялинок. Може, гіди наплутали й привезли нас в Італію? Думка реальна - якби не "всюдисущі" лосині роги й інша скандинавська символіка. Звичайно, на рівнині, куди приземлився літак, сніги майже ні, як і по дорозі у Квитфьель. Але коштувало почати штурмувати серпантин, як зима - от вона! Одна петля, друга, третя - великими стібками штопає дорога довгий і крутий схил. Дунути б по цілині із самого верху, прямо, через ці чудові ялинки! Але тут таке не вітається: перетинати проїзну частину заборонено. Хоча, якщо гарненько розігнатися, її можна перелетіти, ніхто й не помітить... Стіп. Ми в цивілізованій країні. Ніякої самодіяльності. Поки... Тури й ціни Лиллехаммер/Квитфьелль Дата вильоту: з 3 січня по 10 січня на 8 днів Квитфьель - зимова казка, який її зображують на картинках у дитячих книжках. Величезні бревенчатые хати-терема, по самі вікна занесені снігом. У тім же стилі готель Gudbransgard Hotel 4*, що нагадує корабель (на даху дзвін - "склянки"?). Усередині - північне кантрі, дерево, клітка, теплі тони, розпис, стародавні скрині й знову рога. Особливо гарні двомісні номери. А от в "хату" (апартаменти) краще заїжджати юрбою. Заходиш у номер - будинок у будинку: просторий хол з каміном і кухнею, кілька спалень, сауна. Все дерев'яне й дуже велике, почуваєш себе Машенькой з "Трьох ведмедів", тільки навряд чи отут щось зламається. Жаль, на сауну в день прильоту сил не вистачило. Гарячі норвезькі офіціантки вморили затяжними паузами між блюдами. Просто "тарапицца нэ треба", як говорив товариш Саахов... По дорозі "у хату" сонно розглядаю околишній рельєф, прикидаючи маршрут завтрашнього внетрассового подвигу. Квитфьель - курорт невеликої (750 м над рівнем моря, перепад висот: 185-1025 м). І гори невеликі - представте чегетские "Півночі", тільки без верху, кулуари вже, а скельних скидань більше. У темряві видні ліхтарики ратраков. Треба віддати належне будівельникам цього курорту: з гори видавили максимум, проклавши траси скрізь, де тільки немає скель. Хоча дещо залишили. Мені Ранок. Позитивне "скрип-скрип" - сніжок сухої й повітряний, як пудра. Мороз тріскотить, а настрій весняне. Лижня прямо від дверей виводять на гору. Будній день, на схилах тільки спортивна школа й рідкі лижники, усі одягнені й екіпіровані а-ля спорт. Пинаю носком черевика сніг на рат-рачном викочуванні - жерсть! Аж блищить. По "чорному" відрізку звалююся до підйомника... Так отут ковзани потрібні! Мої "лопати" зовсім не тримають, а гальмувати вже пізно - стискуюся в грудочку, не кантуюся, не моргаю, не ковтаю, намагаюся поменше контактувати з поверхнею схилу, і чекаю, коли гора закінчиться. Ближче, ближче до ялинок, де залишився непресований сніжок. А те від вібрації дуже чешуться... ясна. Взагалі ж залізобетонний вельвет - тема для еротичного журналу... Дарма я гарчу. Аматорам спортивного стилю, шанувальникам карвинга, різаних поворотів і інших чітко певних форм існування - те що треба. Із крісла дивлюся, як тренуються детишки, далі - група з інструктором, а на третьому схилі, досить серйозному, для бажаючих установлена слаломна траса, і можна відчути себе спортсменом. Я боюся почувати. Але сміливці є, геть вишикувалися Рекомендації з розміщення Готель і апартаменти Готель Gudbransgard 4* Basecamp Apartments (4*) Trudvang & Trymsheim apartment Словом, Квитфьель - спортивне місце, що називають "царством швидкості": тут щорічно проводяться етапи Кубка миру по слалому й Super G, а також змагання з біатлону. Не зрячи тут сильний прокат спорядження, багато "верхніх" моделей: в основному спорт і all-mountains - без спортивних лиж з гарними кантами на "чорних" трасах Квитфьеля просто нема чого робити. Проїжджаю по олімпійській трасі чоловічого швидкісного спуска, якою так пишаються норвежцы. Круто, схил "загинається" униз так, що нижньої ділянки не видно, а там різкий поворот... Якщо цю трасу проходити як ведеться, не халявить, то проїзд запам'ятається надовго - і вам, і навколишньої. Да-да, дарма ми жартуємо над "гарячими норвезькими хлопцями"! Вони дуже чуйні на все нове й позитивне, наприклад, на нас: "Росіяни журналісти? - кул, незабаром сюди прикатят юрби російських туристів, велком...". Рельєф норвезьких гір такий: плоске плато, порожнього спускающееся до скельних скидань, між якими - круті схили. Тому на самому верху в основному "зелені" і "сині" траси - як говорять норвежцы, "для датчан". Початківцем краще відразу підніматися на вершину, щоб сполучати приємне з корисним: милування панорамою з навчанням, поки просунуті рубаються поверхом нижче. На карті позначена фрирайд-зона, під якою тут розуміється просто неукочений ратраком шматок схилу. Не їздите туди поодинці! Поки доберешся до місця по довжелезній лижні, встигнеш укласти пару контрактів або женитися Із фрирайд-зоны вас витягнеться швидкісний бугель - наверх він тягне швидше, ніж ви тільки що їхали вниз... Для аматорів стрибків - сноупарк: три биг-эйра, хафпайп, три фанбокса, рейлы, у будній день там вільно... Особисто мені (нікому не нав'язую!) найбільше сподобався спуск під верхніми кріслами. Вузький, крутий, з обмеженнями у вигляді східчастих каменів і берізок, але з м'яким снігом. Інший веселий спуск - до нижньої станції ("червоно^-чорні" траси). Це нижній ярус гори зі своїм мікрокліматом. І каверза в тім, що ранком на трасах льодистий, замерзлий вельвет, а потім схил розкисає, але під оманною кашкою - лід. Досвідчений лижник з першої дуги зрозуміє, у чому справа. Недосвідчений (або розслаблений) упаде й травмується, тому що швидкість набирається моментально, а різких рухів робити нельзя. Рекомендації з розміщення Отдельностоящие котеджі Tyrihans cottage Contrahytta / Контрахютта 5* Utsyn / Утсюн (4+*) Fjellfreden / Фьельфреден 5* Після глінтвейну (ай, які красені-вікінги у фартухах його наливали в барі "Койа"!) відправляємося обстежити ліс, зовсім не подумавши, що снігу напередодні випало не так вуж багато. Ялинки - галявинка - ялинки - галявинка, місцями захват, а місцями... oпс... Тепер ясно, навіщо норвежцы винайшли телемарко! Гори в них такі - сходами: те круто, те "стіл" - і "вільна п'ята" із шостому зараз би не перешкодила... Але от починається крутий схил, жаль, ялинки тісно ростуть. Тримаємося ближче до опушки. Але кілька приємних галявинок все-таки ведуть у яр - ой, що впав дерево - ой, сніг скінчився. Над головою скрипить нижня черга, а навколо - тільки гриби шукати... Останнє, що запам'яталося, як перелажу в лижах через гігантський мурашник... І знову наверх - "закривати гору": через дві години наша прес-група відбуває в Лиллехаммер. На десерт - спуск удалині від трас із самого верху плато прямо до будинку. Схил тіньовий, і там така повітряна цілина! Жаль, спуск короткий. Можна піти й далі по плато. Але там потрібно коректувати спуск знизу по рації (багато скельних скидань). Тому приїдьте у Квитфьель із компанією міцних катальщиков - щоб і вдень гратися, і ввечері не нудьгувати. Місце тихе. Спортивне Забронювати тур! Автор: Наталя Русакова, PAC Group Стаття про туризм отримана: Travel.km.ru

 

« Пред.		След. »