Агава й ананас

У період британського панування острова Антигуа й Барбуда, з початку XX століття мали колоніальний прапор, бэдж якого являв собою приморський гористий ландшафт острова Антигуа. На березі моря була зображена квітуча сизалевая агава. Ця рослина цвіте раз у житті, після чого надземна частина його відмирає; цікаво, що його цветонос досягає висоти 12 метрів і містить до 17 тисяч квіток. Вирощування агави — одна з основних галузей острівної економіки. З її листів одержують волокна для виготовлення грубих тканин і мотузок. Іншу галузь — виробництво цукру — символізувала зображена на вершині пагорба кам'яна вежа, у яких розміщалися млини по переробці цукрового очерету

В 1967 році, коли Антигуа, одержавши внутрішнє самоврядування, було оголошено асоційованою державою, були прийняті його прапор і герб, які не змінилися й із проголошенням незалежності в 1981 році. Червоні кольори прапора символізує енергію й динамізм народу, чорний — землю й африканське походження більшості населення, синій — надію на майбутнє, а висхідне сонце — початок нової ери в історії країни. Сполучення жовтої, синьої й білої квіток означає також приваблюючі сюди туристів сонячну погоду, купання в Карибському морі й прекрасні піщані пляжі. Трикутна форма центральної частини прапора, подібна до латинської букви «V» — першій букві слова «вікторія», символізує перемогу над колоніалізмом

На щиті герба зображене сонце на чорній смузі (як на прапорі), хвилі, що відповідають синій і білій смугам прапора, а також кам'яна вежа із млином для переробки цукрового очерету (як і на колишній емблемі). Такі вежі збереглися дотепер. Під щитом — традиційний для англійської геральдики шолом з білим і синім вінками й наметом під кольори хвиль щита. Шолом увінчаний зразками місцевої флори — квітами малинового гибискуса й ананасом. Цікаво, що ананас узятий з дуже старої емблеми, що існувала до 1909 року для британської колонії Подветренные острова, куди входив і острів Антигуа. Перший губернатор, що створив цю емблему, колонії Пайн увічнив своє прізвище, що означає першу частину англійського слова — «пайнэппил» (ананас), помістивши на передньому плані емблеми саме ананаси. А в 1909 — 1957 роках ананас увінчував герб Подветренных островів

Щит герба Антигуа й Барбуды встановлений на острові, оточеному хвилями, що нагадує про географічне положення країни. З боків щита — цукровий очерет і агава з колишньої емблеми. Їхнє вирощування й понині, поряд з туризмом, становить основу економіки. Фауну представляють підтримуючий щит олені. Цей вид оленів водиться тільки на острові Барбуда й перебуває під охороною. Девіз англійською мовою означає: «Намагається кожний (окремо), домагаються всі (разом)» і символізує єдність народу Антигуа й Барбуды в боротьбі за незалежність і прогрес

Цікаво, що й білі-сині хвилі й сонце (хоча й стилізоване) уже зустрічалися в символіці карибських володінь Великобританії й, безумовно, вплинули на емблеми Антигуа. Мова йде про герб і прапор Вест-Индской Федерації, що існувала в 1958 — 1962 роках і объединявшей майже всі тодішні британські володіння в Карибському морі. На її прапорі жовтогарячий диск сонця містився в центрі синього полотнища, пересіченого чотирма білими хвилями. Такої ж хвилі перетинали й щит федерального герба, засіяного десятьма маленькими золотими дисками (по числу членів федерації) і увінчаного британським левом. У центрі герба на білому-жовтому щитку зображувався червоний шеврон. Щитодержателями служили широко розповсюджені у Вест-Індії бурі пелікани, а шолом з вінком і наметом увінчувала рука зі смолоскипом волі

Але хвилястий білий-синій гербовий щит з'явився у Вест-Індії ще раніше. Таким був щит герба Подветренных островів в 1909 — 1957 роках, де на тлі цих хвиль зображувалися герби цього колоніального утворення, що входили в склад, Антигуа, Сент-Кристофера, Невису, Монтсеррата, Британських Віргінських островів і (до 1940р.) Доминики.

Хрест і арфа

Острів Монтсеррат у Карибському морі, що нині є колонією Великобританії, був відкритий в 1493 році Колумбом і названий по імені гори Монтсеррат в Іспанії. На цій горі перебував однойменний монастир, пользовавшийся великою популярністю. Острів Монтсеррат так само, як Ірландію, часто називають «Смарагдовим островом». Це пояснюється не тільки достатком рослинності, але й тим, що його першими європейськими поселенцями були ірландці, що засилають сюди англійською владою, починаючи з XVII століття. На гербі Монтсеррата, відомому з 1909 року, жінка із хрестом нагадує про походження назви острова, а арфа — про його заселення. З 1960 року герб на білому диску є бэджем колоніального прапора

Свята Урсула і її діви

Британські Віргінські острови є однієї з колоній Великобританії в Карибському морі. Вони були відкриті під час другої експедиції Колумба в 1493 році й спочатку названі їм «Архіпелагом одинадцяти тисяч дівши»; згодом назва спростилося до Віргінських островів («Дівочих» — від іспанського «вирхен» — діва). Ці острови засівають море довгою низкою, нагадуючи процесію одинадцяти тисяч дівши з популярної в прихильників католицької релігії легенди про святий Урсуле. Відповідно до легенди, Урсула жила в середині V століття й була дочкою, що звернулася в християнство, британського короля. Намагаючись уникнути небажаного заміжжя із принцом-язичником, вона випросила собі три роки відстрочки й у супроводі одинадцяти тисяч дівчин відправилася — спочатку на 11 судах з півострова Корнуолл через Ла-Манш і нагору по Рейну до Базеля, а потім пішки в Рим, — щоб прийняти там обітницю служіння Христу. По дорозі назад прочанки випадково виявилися в районі табору гунів, вторгшихся в Німеччину й осаждавших Кельн, і були вбиті за наказом їхнього проводиря Аттилы. Пізніше католицька церква оголосила Урсулу святою мученицею за віру